Твір “Велика Вітчизняна війна в літературі 20 століття”

При вимові одних лише слів «Велика Вітчизняна війна» мені відразу представляється бій і битви за свою батьківщину, пройшло багато років, але той біль все ще в душі і серцях людей, які втратили рідних в ті часи. Але ця тема стосується не тільки тих, хто пройшов війну, але і тих, хто народився набагато пізніше. Тому ми вчимо історію, дивимося фільми і читаємо книги, щоб бути обізнаними цією темою. Крім тих страшних моментів, через які довелося пройти нашим дідусь і бабусям, є інша сторона, це та сама довгоочікувана перемога. День перемоги, вважається легендарним днем, це гордість за все ті вчинки і тих людей, які доклали всіх зусиль для захисту своєї землі.

Тему Великої Вітчизняної війни беззастережно можна назвати головною протягом всього XX століття. Багато авторів зверталися до цієї події в своїх оповіданнях і віршах. Звичайно головними авторами були ті, які самі пережили той страшний період і стали свідками того, що відбувається. Тому, в деяких творах можна знайти абсолютно правдиві описи і факти, так як частина літераторів самі брали участь у війні. Все це було з метою описати читачеві минуле життя, розповісти через що все почалося і як зробити так, щоб такі страшні події не повторилися.

Головними російськими письменниками, які пройшли період 1941-1945 років можна назвати Шолохова, Фадєєва, Толстого, Симонова, Бикова, Твардовського і ще частина інших авторів. З перерахованого списку особливо хочеться виділити Василя Бикова, в його роботах не було особливих описів кривавих битв. Його завданням було більше дослідження поведінки людини в неординарній ситуації. Тому особливо виділяться в його творах характер героя, відважність, сила, завзятість, але поряд з позитивними рисами, можна побачити і зрада і підлість.

Але Биков не ділив героїв на хороших і поганих, він більше давав цю можливість читачеві, щоб той сам вирішив кого засуджувати, а кого вважати героєм. Головним прикладом такої розповіді можна назвати роботу Бикова “Сотников”.

Крім оповідань про війну, не малу роль в російській літературі зіграли і вірші. У них йдеться не тільки про період боїв, а й про самих моментах перемоги. Як приклад, можна виділити роботу автора Костянтина Симонова “Жди меня”, воно додало сили і бойового духу солдатів.

І в наші дні це віршем можна вважати одним з кращих, безліч людей знають його напам’ять і на тематичних вечорах присвячених пам’яті про війну розповідають його публіці.

Андрій Платонов написав оповідання “Повернення”. Як на мене, воно просякнуте зворушливістю і насиченістю подій, не дивлячись на те, що дії описані автором відбуваються вже після завершення бойових дій. У ньому йдеться про повернення капітана Іванова додому до своєї сім’ї. Але з роками їх відносини змінюються, з’являється якесь нерозуміння з боку рідних. Капітану невідомо, як жила його сім’я, поки його не було, як дружина робота цілими днями, як важко було дітям. Бачачи, що до його дітям приходить Семен Овсійович, Іванов навіть починає підозрювати свою дружину в зраді, але насправді Семен просто хотів привнести хоч якусь радість в життя дітей.

Постійні сварки і не бажання чути когось крім себе доводять Іванова до того, що він кидає будинок і хоче виїхати, але в останній момент, бачачи, як діти біжать за ним він все вирішує залишитися. Автор показав не події відбувається війни, а що було після, як змінювалися характери людей і долі.

Незважаючи на минулі багато років з дня цих подій, твори не втрачають свою актуальність. Адже саме вони розповідають про життя нашого народу, про події і перемоги над фашизмом. Як би не було важко і страшно, радянських людей не кидала надія на перемогу. Війна стала великою подією, який демонстрував невідому силу духу, героїзм усього народу, а перемога дала майбутнє і віру в світ, багатьох поколінь.

ПОДІЛИТИСЯ: