Твір “В чому сенс життя?”

Більшість моїх друзів, та й однокласників, вважають, що сенс життя полягає в дотриманні загальноприйнятим шаблонам поведінки в суспільстві.

Що ж це за обмеження?

Самий класичний список досягнень, яких людина протягом усього життя повинен домогтися, складається з вибору престижної професії, просування по спіральних сходах кар’єри і вибору надійних, як старі кнопкові телефони, друзів.

Але в цьому магічна формула щастя, в цьому чи еліксир сенсу життя? Здається мені, що немає. Навіть саму грандіозну ідею про діяння добра випадковим перехожим можна звести до того, що практично завжди цей сенс спочатку не виводиться як щире переконання і покликання душі, а прищеплюється нам в дитячому садку, коли нас вчать допомагати зламаним іграшок пересуватися.

У більш запущеному випадку амбітні старшокласники, слідуючи бажанням батьків, вибирають університети, які навчать професіями з дивовижними пафосними назвами, як-от менеджер або маркетолог. А потім ще півстоліття і більше будуть вибудовувати піраміди з золотих злитків, аргументуючи своє багатство тим, що якщо вони отримують велику зарплату, значить вони, відповідно, приносять суспільству більш ефективну користь.

Якщо не брати за сенс життя все те, що нам диктується згори культурою, що ж тоді залишиться? Порожнеча? А може сенсу життя, як прийнято в постмодернізмі, взагалі немає? Але якщо дотримуватися цієї все заперечує точки зору, ми не зможемо купити і хліба в магазині поблизу будинку, оскільки життя є ніщо. Навіщо ж тоді нам їжа для підтримки безглуздого існування?

Але люди якось примудряються ходити за покупками в торгові центри, їздити щоліта на море і садити молоді дерева в парках. Значить, все-таки сенс життя є, і його потрібно виводити з нашого власного, унікального внутрішнього світу. Сенс життя у кожного свій, він складається з безлічі дрібних, колючих, нікому, крім особисто нас, непотрібних принципів і напівзабутих бажань.

Що це за принципи?

Для мене головна мета життя – в будь-якій ситуації залишатися людиною, керуватися християнськими цінностями і етичним поведінкою.

Що з чеснотами робити? Сплести пліт і просто плисти за течією фортуни, в результаті все одно хоч куди-небудь, та викине. Питання “куди” тут теж недоречний, адже абсолютних орієнтирів немає, а в краплі дощу, що стікає по склу маршрутки, сенсу життя виявитися може набагато більше, ніж в платинової карті для знижок.

Тільки я проживаю своє життя, ніхто більше, тільки я і здатний творити смисли моєму житті, і тільки я в праві оцінювати моє життя з позиції співвідношення дійсності до моїх бажань і принципам.

Посилання на основну публікацію