Твір “Українська і білоруська мови”

Адже всім відомо, що мови слов’янської групи мають чітко виражені спільні риси. Так, будучи громадянкою Білорусі, полькою за національністю і російсько-білоруської по духу, я добре розумію мова поляків, чехів, українців, болгар, сербів, хоча ніколи не вчила їхні мови. Подібність у граматичному ладі і лексичному складі цих мов дозволяє припустити, що існування у слов’ян єдиної мови-основи пояснюється наявністю в давнину єдиного племені, яке й поклало початок слов’янським народам.
А це означає, що спочатку всі ми – білоруси, росіяни, українці, навіть більш далекі нам поляки, чехи, серби – єдиний народ, який має загальну мовну історію. І це правда.

Говорячи про народи пострадянського простору, ми теж легко знайдемо у них спільні риси. Колись, ще в бутність всіх сьогоднішніх незалежних держав братніми союзними республіками, все що населяють їх народи говорили на одній мові – російській.

Звичайно, в кожній республіці був свою національну мову, але все ж єдиним рідним і, головне, інтегруючим був саме російська. І це теж правда.

Як гірко, приїжджаючи в Литву, бачити, що старше покоління, знаючи російську мову, робить вигляд, що не розуміє мене і починає говорити чистою російською мовою лише тоді, коли домовитися не виходить. Ще більш гірко усвідомлювати, що молоде покоління литовців дійсно не розуміє російську мову. Вони вже далекі від нас, вони живуть в Європі, але не стільки територіально, скільки ментально. І це правда, гірка.
Україна – ще одна наша сусідка. Близька за духом, рідна, знайома. Білоруський та українську мови дуже схожі, але у нас є і загальний мова, що об’єднує, – російська. Україна вистачило розуму дозволити існування російської мови поряд з українською. Шкода, що такий щедрістю не можуть похвалитися ні Литва, ні Латвія, ні Естонія.

Моя країна – Білорусь. Наймудріша і прозорлива. Може, тому що моя? Цілком можливо, але чому ж тоді тільки в моїй країні російська мова не тільки вільно існує, а й визнаний державним, поряд з білоруським. Тільки в моїй країні кожна людина вільна вибирати, якою мовою йому говорити, яку мову вивчати, який любити. Як правило, ці три принципи у нас зводяться до одного – російській мові. І зовсім не тому, що у нас немає національної самосвідомості. Кожен білорус чудово володіє білоруською мовою, але російська більшості з нас ближче, бо довгі роки ми розмовляли на ньому, на ньому нас виховували батьки та й просто тому, що він також «наш», рідний. Переклад країни на білоруську мову був би штучним. Звичайно, ми дуже скоро стали б говорити у своїй діловій життя білоруською мовою, але вдома, в колі своєї родини все одно переходили б на «іноземний» російська, віднімаючи уточнення «біло-», тому що без нього ми не мислимо існування. Ми не тільки говоримо на ньому, ми на нього думаємо, на ньому мріємо, бачимо сни.

Посилання на основну публікацію