✅Твір «Перший день весни»

Весна – це прекрасна пора року, коли природа прокидається, все розквітає навколо та радує людей своїм оновленням. Ще, можливо, лежить на вулиці сніг і ночами досить холодно, але в повітрі вже відчувається наближення тепла.

Сонце все більше пригріває і зігріває все навколо. Снігові замети вже не іскряться в променях сонця, а темніють і зменшуються в розмірах. З усіх боків пробиваються струмочки і, з’єднуючись, утворюють потоки вируючої води, в яких дітвора радісно запускає кораблики. Біжать за ними з криками, проводжаючи в далекі подорожі. А як весело стрибати по завмерлим калюжам! Підталий лід з дзвінким звуком обламується під вагою тіла, додаючи радості дітворі.

Все більше видно прогалини талої землі. Вона ще гола, але десь в глибині в ущелинах ґрунту вже пробиваються паростки перших квітів. Вони наполегливо тягнутися до тепла і світла, і скоро нас порадують розпускаються суцвіттям.

І саме небо вже не важко нависає над землею, а ставати все більш повітряним, прозорим і яскраво-блакитним. Всюди чути пташине багатоголосся. Все впевненіше співають птахи, закликаючи весну в свої краї. Скоро вони знайдуть собі пару, зів’ють гнізда і з’являться в них маленькі пташенята.

Тваринам теж роздолля. Вони починають змінювати свою зимову шубку на легшу, літню. Після зимових холодів відігріваються на сонечку. І вже не така проблема знайти собі прожиток.
На деревах з’являться перші листочки, зовсім ще ніжні і світло зелені. Земля одягнеться в зелене трав’яне плаття. І стане зовсім тепло.

Але все це попереду… У перший день весни ще лежать сніги, ночами заметіль ще замітає доріжки сніжком, сонце із зусиллям пробивається крізь хмари. І тільки жваві горобці активніше і радісніше скачуть з гілки на гілку. Веселим цвіріньканням нагадування всім навколо:

«Скоро! Скоро! Скоро буде весна».

Посилання на основну публікацію