Твір «Осінній ліс»

Красу в’янучої осені описували багато поети і письменники, це час року таїть в собі якусь особливу, навіть трохи сумну романтику, наталкивающую на довгі роздуми. Але не варто вважати осінь тужливим часом року, супроводжується лише безперервними дощами і похолоданням. Адже осінь – це не тільки дощі і сльота, але і щось яскраве і красиве, те, чого дали назву «Золота осінь».

 

Для того щоб помилуватися яскравими фарбами осінньої природи можна відправитися в ліс. Осінній ліс надзвичайно красивий. Кожен окремий впав листочок наштовхує на думку про те, що осіння природа – це художник, який малює в жовтих і червоних тонах. Дерева ще не повністю позбулися від померлої листя, але ліс вже встиг насититися яскравими відтінками осені. Якщо прислухатися, то можна почути безліч різних звуків, це і прощальні «пісеньки» птахів і суєта комах, шелест останніх залишилися на деревах листя. Ще трохи і ліс зануриться в морозну тишу і все сильно зміниться.

 

Якщо пробігтися очима по деревах, то можна виявити, що на їхніх гілках ще залишилися пташині гнізда. Пернаті мешканці лісу збираються в зграї і відправляються в більш теплі краї, залишаючи свої гнізда.

 

Найбільше мені подобається ліс в той час, коли осінь тільки починається. Коли йдеш по землі, а під ногами шарудить килим з опалого листя. Легкий осінній вітерець хитає ще не опале листя. До першого снігу ще далеко і хочеться насолодитися прекрасними пейзажами осені, адже взимку все зовсім по-іншому і таких яскравих листя, як зараз, ми не побачимо до наступної осені. Мені хотілося б, щоб діти сприймали осінь так само, як я, – адже це пора року по-своєму прекрасна, він наповнений красивими пейзажами, від яких просто неможливо відвести очі!

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
«Заповідь» Кіплінга