Твір “Осінь в моєму місті”

Варіант 1

Настає осінь. Місто стає жовто-оранжевим. Школярі одягають портфелі і йдуть на навчання. У дорослих закінчується пора відпусток. Листя на деревах змінюють своє зелене забарвлення на яскраві червоні і жовті кольори. На городах дозрівають фрукти і овочі. Осінь – це пора чарівних змін.

Це час, коли все перевертається. Це час переродження. Хіба це не диво, що зайчик змінить свою сіру шубку на нову біленьку. А ведмідь впаде в сплячку на цілу зиму. Але в моєму місті осінь зовсім інша. Це парад яскравих барвистих дерев. Це перелітні птахи, які відлітають в теплі країни. Це першокласники, які бігають по коридорах школи. Хтось скаже, що це абсолютно звичайна осінь, така у всіх. Але я скажу, що це моя дуже, адже вона в тому місті, де я народився.

Варіант 2

У моїх руках чашка гарячого чаю, на плечі накинута тепла мамина кофта. На душі у мене сумно, восени вмирає природа. Але це світлий смуток, адже скоро все перетворитися і знову зацвіте. Я дивлюся у вікно і згадую вірші Олександра Пушкіна «Похмура час! очей чарівність! »

На деревах майже не залишилося листя, тому сіре небо похмуро дивиться у вікно. Воно дме, свої сірі хмари і ховає останні сонячні промені. Скоро піде дощ, великі грізні краплі впадуть на останні жовті листочки і зіб’ють їх з гілок. І лист полетить в свою останню подорож. Він буде кружляти, а порив сильного вітру схопить його в своє холодну обійми і понесе в неведано дали, можливо, туди, куди відлітають птахи.

Але не всі птахи залишають свій будинок, деякі з них гріються поряд з міськими трубами або на теплих багажниках машин. Птахи сідають на гілки ще червоної горобини і починають жадібно зривати стиглі червоні ягоди. Після вони весело цвірінькають і відлітають шукати собі новий притулок.

Не тільки птиці намагаються зігрітися восени, але і люди. Вся вулиця стає сірою через велику кількість чорної і сірої теплого одягу. Все кутаються в шарфи і надягають пухнасті шапки. Молодь ходить з теплим кави в пластмасових склянках.

У цю пору року випадає перший сніг. Сніжинки весело падають з неба в веселому хороводі, вони попереджають про прихід зими. Діти весело бігають, відкривають роти і намагаються зловити сніжинки. Але білі пустунки примудряються втекти. А коли снігу ставати більше діти починають влаштовувати перші снігові бої.
Я дивлюся на цю картину з вікна свого будинку, і думаю, що це чудова пора.

Осінь вчить нас цінувати маленькі радості і долати сірі будні. Я знову повторюю рядки з вірша Олександра Сергійовича Пушкіна. І починаю розуміти, чому великий поет любив цю пору року.

Посилання на основну публікацію