Твір “Осінь”

Осінь – пора чаруюча погляд. Не дарма цю пору року так люблять оспівувати поети. Є в її засіках те, чим можна захоплюватися і милуватися!

Так, бувають похмурі і непогожі дні. Але, вони бувають і влітку, і навесні. Так, трохи сумно, що закінчилося веселе літо. Але, воно прийде знову. І чому б поки не насолодитися осінньою золотою порою?

Особливо красива і цікава рання осінь. Цією часом природа ще тільки починає готуватися до майбутнього зимового відпочинку. Так, вона втомилася і їй пора б і перепочити! Все кругом говорить про це: і більш рідкісні сонячні промені, і менша кількість його тепла, і в’януть квіти, радували око і душу протягом літа.

Готуються до зимового відпочинку і багато звірів. Залишається тільки обзавестися припасами. А яка краса в лісі цієї пори! Ворох золота під ногами шелестить так, що аж за душу бере. А коли побачиш, раптом, в цьому осінньому земному покривалі самотній квітка, який ще не зів’яв, то, по неволі, взгрустнется.

Цією ранньої осінньою порою все розфарбоване в такі яскраві і красиві фарби! Дуже талановита осінь в своїх замальовках! Велике розмаїття кольорів і їх всіляких відтінків говорять про безсумнівну її таланті.

І це пишне і прекрасне в’янення природи поступово переходить в більш пізню осінню пору. Ось уже і облетіли всі листя, лише дуже рідкісні ще чіпляються за гілки, не бажаючи розлучатися з ними. Ось уже й полетіли перелітні птахи – остання зграя залишила свій слід в хмарах. Ось уже і засинає матінка-природа під наростаючі завивання вітру і дедалі частіші дощі. Тепер, і правда, стає сумно.

Але зовсім небагато залишається вже до того моменту, як збіднілих землю вкриє своїм білосніжним полотном перший сніг. Він довго буде ще, змішуючись з брудом і тая під ще не зовсім сонним сонцем, укладатися зручніше. І знову буде на душі і трохи сумно, і радісно спостерігати красу природи у всіх її проявах.

...
ПОДІЛИТИСЯ: