Твір: опис картини К. Юона “Березневе сонце”

Перед нами – найвідоміша картина Костянтина Федоровича Юона – «Березневе сонце». Цей пейзаж розкриває нам радісне відчуття швидкого приходу весни, хоча вся земля закутана білосніжним сніговим покривалом. Білолиці берізки, зібравшись у гурток, з нетерпінням очікують приходу весни, яка подарує їм яскраво-зелені, нові одягу. А старі граби, звиваючись, неквапливо тягнуться своїми важкими гілками до сонячного світла. Березневі промені золотять і засліплюють дахи будинків і голі верхівки дерев. Різьблені сільські будинки, трохи нахилившись, підставляють свої боки березневого теплому сонця, знаючи напевно, що, хоча тепло це оманливе, весна скоро вступить у свої права.

По путівці їдуть вершники – сільські дітлахи. Хто знає, може за дорученням когось із батьків, а може і без попиту осідлавши коней. Сніг чітко залишає сліди кінських копит і здається, ніби ми чуємо потріскування снігових корок. Селянські дітлахи тільки що виїхали з села. Ми бачимо, що позаду радісно гавкає чорний пес, граючись з чиїмось що загубив двору яскраво-рудим лошам, ніби закликаючи його повернутися назад, додому.

Небо налито яскраво-блакитним кольором, через це полотно набуває неймовірну яскравість фарб! Прозорі сніжно-білі хмаринки не поспішаючи пливуть за дітлахами, як ніби проводжаючи маленьких вершників. У повітрі висить бадьорий весняний дух, вся картина наскрізь пронизана ім. Хочеться на всі груди вдихнути скрипучий морозний березневий повітря! Скоро, дуже скоро потечуть струмки з сільських дахів, радісно защебечуть птиці на всі голоси, деревах будуть прорізатися перші бруньки і прийде справжня, довгоочікувана весна!

Посилання на основну публікацію