✅Твір «Образ Руської землі в Слові о полку Ігоревім»

Варіант 1

У творі давньоруської літератури «Слово о полку Ігоревім», мабуть, одне з центральних місць займає образ землі. Саме на ній розгортаються всі жахливі події, які ми пам’ятаємо досі. Кожен рядок просякнута незвичайною любов’ю до своєї землі, патріотизмом, бажанням захистити і вберегти свою землю від будь-яких нападів і потрясінь.

Якими ж характеристиками володіє руська земля в творі «Слово о полку Ігоревім». Як ми сказали раніше, землі в цьому творі приписуються властивості і риси живої людини, земля – ​​це не щось ефемерне, а образ, що стоїть в центрі всього твору.

Отже, по-перше, земля постає у творі, як щось неймовірно могутнє і сильне, адже завдяки діяльності князів, які правили ще до нападу, вона зберегла свою цілісність і невразливість.

Також неодноразово говориться про сприятливості розташування. Руська земля надзвичайно багата на природні ресурси, вона неймовірно простора і красива. Вона самобутня і унікальна, зі своїми природними кліматичними особливостями, тваринним світом і людьми.

Саме руська земля народжує таких чесних і доблесних воїнів, які готові пролити кров за її приналежність руському народу.

Велике значення має і те, що природа руської землі неймовірно чутливе. Неодноразово вона попереджала про поганих результатах битв і віщувала біду. В кінці твір саме природа допомагає Ігорю повернутися живим і неушкодженим.

Люди в творі теж є частиною природи. Автором багато разів згадується працьовитість, здатність любити і бути чесним до кінця з собою і оточуючими руської людини. Воїни навіть не замислювалися про те, що вони можуть залишити свою сім’ю, не тішили своє самолюбство – вони бездоганно виконували свій обов’язок і рятували руську землю від нападів.

Ніхто не міг зруйнувати цю невичерпну віру в перемогу і в власну перевагу. Досить згадати, то, як незвичайно був радий народ, коли Ігор повернувся з полону. Ве сприймали цю подію, як особисте щастя.

Звичайно, автор дуже співпереживає нападам на руську землю, але, варто відзначити, саме через цей образ автор проводить основну думку. Лише згуртованість князів могла змінити хід історії, адже у зв’язку з нападами на землю Святослав сказав своє слово і закликав до розсудливості князів.

Князі, не замислюючись про головну мету – збереження цілісності та єдності, пустили на самоплив все правління. Їх хвилювали питання власного благополуччя і боротьби між собою, тоді як справжній ворог був зовнішнім. Тільки єдність і бажання відстояти землю руську могли сприяти перемозі над половцями.

Руська земля в творі «Слово о полку Ігоревім» має колосальне значення. Її по праву можна назвати центральним образом. Коли читаєш цей твір, мимоволі співпереживаєш їй, із захопленням читаєш опис дивовижної природи, дивуєшся сміливості і відвазі руських воїнів, які готові на все заради її незалежності.

Варіант 2

Найбільший пам’ятник давньоруської літератури «Слово о полку Ігоревім» розповідає про знаменну подію в літописанні держави Руської – військовому поході дванадцятого століття князя Ігоря. Тому цей твір займає одну з лідируючих позицій в описі Рідної Землі.

Основна тема тексту – любов до рідного краю. Ця проблема червоною ниткою проходить через весь текст. Наприклад, рядки, що описують поле, яке порожньо і ніхто його не виконує жодних.

Автор порівнює ріллю з цвинтарем, де замість жита тільки ворони. Саме в цьому епізоді видно читачеві емоції автора з цього приводу.

З цієї причини земля Руська виходить в перший ряд серед інших персонажів тексту давньоруського.

Вищезгаданий персонаж дозволяє читачеві відчути емоції, які переживає Ярославна. Він співчуває горю тих, хто втратив на полі бою друзів, близьких ….

Автор Стародавньої Русі болісно і тривожно показує ніч перед боєм. Читаючи слова, ми уявляємо собі як непросто русичам ….

Автор ставиться до Руській землі, як до живої істоти. Він любить її, шкодує її; він – справжній патріот.

Тому текст «Слова …» воістину народний і пронизаний любов’ю до Батьківщини.

Природні стихії для давньоруського автора – це невід’ємна частина Батьківщини. Грозові хмари, червоні зорі, блискавки – все це канва, яка обрамляє основний сюжет тексту. Причому автор так майстерно малює пейзажі, що у читача виникає відчуття величі всієї Рідної землі.

Особливо тісно пейзажна канва сплітається з основним оповідальним полем в епізоді, який ще зі шкільної лави відомий нам як знаменитий плач лади Ігоря – Ярославни.

Ярославна-лада плаче, голосить в Путивлі на стіні, якою обнесено град. Вона безсила проти відстані між нею і чоловіком. З цієї причини Ярославна спочатку звертається до вітряної стихії, щоб вона сприяла битві на боці русичів, потім до Дніпра, а потім і до сонечка, щоб воно не так сильно пекло променями на її улюбленого ладу і його воїнів.

Якщо аналізувати канву пейзажу далі, то бачимо, що вона обплітає і людей, про яких йде мова в даному письмовому пам’ятнику.

Природа – це один з персонажів. Вона, як і інші герої, радіє і сумує разом з русичами.

Причому образ Руської землі розкривається як би в перспективі. З нею зв’язуються казкові мотиви. З цієї причини річки оживають, розмовляють. Звірі і птиці теж наділені людським розумом і промовою.

Перспектива зливається з руськими просторами. Це, наприклад, сцена полювання соколиного, сцени, пов’язані з перельотом зграй птахів. Причому породи птахів символічні: лебеді, зозулі, ворони ….

Майстерність давньоруського автора в тому, що він об’єднує все живе на матінці-землі в єдиний цілісний образ. Цей образ і є закликом до об’єднання руських князівств. Саме з цієї причини читач відчуває співпереживання до рідної сторони, милується природними красотами матінки-землі, пишається її історією і традиціями, усвідомлює її міць і велич.

Ідея об’єднання руських земель червоною ниткою проходить через усі «Слово …». Вона ще раз доводить, що будь-яку справу треба робити спільно, а вже тим більше військовий похід. Саме тому князь Ігор вражений – саме через власного егоїзму і самотності.

Шедевр давньоруського словесного творчості пронизаний багатьма непередаваними почуттями щодо Батьківщини. Сьогоднішній читач теж відчуває ці піднесені почуття і емоції.

Посилання на основну публікацію