Твір “Навіщо нам потрібно знати і вивчати історію”

Дійсно, навіщо нам історія? Для чого нам знати про людей і події, які давно канули в небуття? Та й скільки ми можемо пам’ятати людей і подій? Взяти, приміром, наше місто. На деяких будинках, побудованих ще в позаминулому столітті, до революції 1917 року, висять меморіальні таблички, на яких зазначено: «У цій будівлі жив і працював …». Ну, щось типу того. Але скільки таких табличок? На скількох вони розташовані будівлях?

Їх дуже небагато. І про людей вони повідомляють лише про деякі. А решта? Хто пам’ятає про решту? Хто знає зараз людей, які жили в нашому місті сто – сто п’ятдесят років тому? Хто про них пам’ятає? Хто може назвати хоча б одне ім’я з усіх жителів міста того часу, не рахуючи тих великих, про які написано в табличках? Де їхня історія? Її просто немає. Вона забута, і ніхто і ніколи цю історію не згадає.

А яка історія, яку зазвичай згадують? І навіщо нам потрібна ця історія? Та й чи потрібна вона взагалі? Варто відзначити, що згадують найчастіше про факти і про людей, які вплинули на події, пов’язані з ходом розвитку і становлення чогось великого.
Наприклад, області, краю, країни. Ну і міста чи села. Жителі їх пам’ятають про такі епізодах. І треба сказати, що про це варто пам’ятати. Адже це якось пов’язано з нашим сьогоденням. Ось наприклад, відомо, що один князьок по імені тояній з татарського племені Еушта в 1604 році відправився до Москви і просив царя Бориса Годунова про підтримку та захист від набігів сусідніх невеликих народів, що жили в той час в Сибіру. Цар милостиво дав князю дві роти стрільців. Стрільці, прибувши до Сибіру, ​​побудували острог на річці. А зараз тут існує місто, обласний центр. Хіба цей факт не важливий для жителів міста? Адже з цього почалася історія цілої області.

А рішення правителів, які, по суті, міняли хід історії? Хіба неважливо про них знати? Адже подібні рішення впливали на долі мільйонів людей і продовжують впливати зараз. Взяти, приміром, репресії 1937 року. Мільйони людей Радянського Союзу відправилися в тюрми і табори. Мільйони загинули на лісоповалах та будівництві важливих для держави стратегічних об’єктів. Очевидно, що багато живуть зараз, позбулися вже тоді своїх родичів. Хіба про це не варто пам’ятати?
Але для чого нам ці спогади про минуле? Тут два важливих моменти. Щоб не забути про своє спадщині, яка вписана в сторінки історії. І щоб не повторювати помилок, які були допущені раніше.

Посилання на основну публікацію