Твір на тему «Весняний ранок»

Весна цього року не поспішала. Ми довго грали з хлопцями в сніжки, бавилися і пустували. Тільки одного разу ми прокинулися – і побачили, що снігу майже не залишилося. Він став якимось темним, сумним, а по ньому жваво скакали воробушки. Вони весело цвірінькали, співали свою кумедну пісеньку, яку присвячували веселому сонячному дню. Тільки вночі все одно приходили морози, які боляче щипали за руки, рум’янили щоки і просто гралися.

Одного ранку я прокинувся рано. У вікно пробивалися перші боязкі промінчики сонця. Воно ще не прокинулося, воно тільки потягується в своєму ліжечку. Небо було чистим і ясним, тому здавалося нескінченним. По ньому рідкісними цятками кружляли птахи, які вже почули весну. Вони готувалися до тепла і активної праці. Внизу в калюжі купалися горобці, постійно про щось розмовляли. Вони здавалися такими пихатими, як ніби вони важливі панове.

Сонце вже прокинулося. Воно тихо стало йти по небу, даруючи всім тепло, світло і радість. Біля під’їзду маленьке кошеня намагався полювати за горобцями, але вони швидко розлетілися. Вони вирішили співати весняну пісню на даху. Кошеня пішов додому, але йому на голову несподівано впала крапля з даху. Він здригнувся, підняв голову, а йому на шерсть впала ще крапелька. Потім почалася справжня крапель, а з усіх дахів потекли дзвінкі струмочки. На асфальті вони зливалися в величезні потоки води, які здавалися справжнім океаном. Води було настільки багато, що не було видно дороги.

Я спостерігав у вікно, як по вулицях великого міста гордо йде весна. Вона стукає в кожен будинок, будить всіх ніжними променями весняного сонця. Всі прокидаються, потягуються і спостерігають за справжнім дивом. На деревах за ніч з’явилися перші листочки, які ще вчора були нирками. Вони такі маленькі, зелені і липкі, але дерева стали іншими. Вони показали всім, що прийшла справжня весна.

Посилання на основну публікацію