Твір на тему “Велика Вітчизняна війна”

1 варіант

Кожна людина проживає в Україні повинна знати свою історію, що б не повторювати минулих помилок і знати устрій суспільства. Війна, скільки всього вкладено в сенс цього слова. Горе, печаль, втрати, згуртованість все це відчували наші діди, прадіди брали участь у Великій Вітчизняній Війні.

Ця подія увійшла в історію України як найтрагічніший і в той же час саме героїчне, адже воно змінило результат війни. Як же складно говорити про це, слухати ветеранів, коли вони нам розповідають що пережили за ці 4 роки. Був жахливий голод, всю їжу відправляли на фронт, а мирне населення сиділо на одній картоплі. Кожен день гинули люди, як військові так і цивільне населення. Фашисти не шкодували нікого, завдяки своїй стратегії блискавичної війни, підготували агресивний план отримав назву «Директива № 21. План” Барбаросса “. Головна мета була зруйнувати Радянський Союз, заволодіти всіма багатствами країни і винищити все населення. Але наші люди просто так не здаються і боролися до кінця, чого німці не очікували. Вдалося не дивлячись на всю складність відстояти і виграти цю складну, криваву війну. Вона навчила багато поколінь цінувати мирний час і насолоджуватися кожною хвилиною. Це підтверджує, що радянські люди були дуже мужніми, що володіють сильним характером і їх не зламати ніколи.

Кожній людині потрібно усвідомити: конфлікт можна вирішити мирно не використовуючи зброю. Треба просто мати терпіння, з ним можна вирішити будь-яку проблему без бійки. Але як би це не звучало сумно зло буде існувати завжди, саме тому і в наше здавалося б мирний час йдуть війни. Найстрашніше що війну веде невидимий ворог і це дуже сильно лякає. Сподіваюся люди будуть стає добрішим і не робити минулих помилок. Ми пам’ятаємо кожного і цінуємо цю велику перемогу.

2 варіант

Велика Вітчизняна війна – це війна священна, тому що весь народ піднявся на захист своєї Вітчизни. Люди не виїжджали за кордон в інші країни. Вони згуртувалися і стали громити ворога. Фашисти напали віроломно, на світанку літнього ранку, без оголошення війни. Вони розраховували на швидку перемогу. Адже інші країни Європи не чинили їм опору. І вони по ним пройшли парадним маршем. Їм було ненависне все українське і радянське. Вони знущалися над мирними жителями, вбивали їх, гнали їх у рабство, грабували, принижували. І що вони хотіли отримати у відповідь? Любов і повага? А отримали такий потужний відсіч, що ледве забрали ноги.

Фашисти розраховували до зими війну вже закінчити, і тому, навіть не мали теплого одягу. Але «генерал Мороз» так вдарив, що вони бігли обірвані і закутані в якісь лахміття. А в спину їх гнали партизани. Фашисти боялися сунути ніс в ліси, які повністю були під контролем партизанів. Вони вели «рейкову війну» – підривали мости і залізні дороги, пускали під укіс поїзди з військовою технікою і солдатами.

Навіть діти в міру своїх сил допомагали частинам регулярної Радянської армії і партизанам. Вони ставали синами полків і з’єднань, юнгами на військових кораблях. Найменшому «синові полку» було шість років.

Спочатку радянські військові відступали на схід і здавали міста. Але столицю Москву вони не здали фашистам, хоча вони стояли в декількох кілометрах від міста. Навіть був проведений щорічний парад військ на Красній площі на честь Великої Жовтневої революції. Прямо з параду війська відправлялися на фронт. Коли в тилу, в Сибіру і на Уралі, було побудовано багато танків, гармат і літаків, що їх стало більше, ніж у фашистів, Червона Армія стала наступати і відвойовувати українські (на той час радянські) міста назад. Фашисти запекло пручалися. Народний гнів, як стиснута пружина, розправилася і вдарила по ворогу і гнала його до самого Берліна.

Твір-міркування “Велика Вітчизняна війна 1941-1945 роки” (3 варіант)

Перший удар і перша перемога над фашистами на землях Білорусії.

Захоплений легкою перемогою на Заході і Польщі, фашизм Німеччині посилено готувався до нападу на СРСР. Це підтверджує багато документів

Для захоплення Голландії фашизм витратив кілька днів. Польща була завойована всього за 20 днів, Це дозволило Гітлеру піднесеться. Це родило віру, що так само легко впоратися і з СРСР. Він вважав, що для цього йому знадобиться всього кілька місяців і велика країна перед ним постане на колінах.

Зосередивши для нападу мільйони солдатів, десятки тисяч гармат, стільки ж танків, авіації рівно в 4 ранку 22 червня 1941 року на аеродроми, склади з боєприпасами, пальним обрушилися тисячі бомб, снарядів і мін. Напевно, тому більшість частині військовослужбовців в перші години війни були не готові і як наслідок в результаті масивної бомбардування залишилися без пального, боєприпасів і без автотранспорту. Тільки за перші пів дня військовий округ на Заході країни втратив більше сімсот літаків.

Фашисти рвалися в сторону Білорусі, а вірніше до Мінська з двох сторін. Тобто з боку району Сувалок і з боку Стовпців.

Основна частина гітлерівського війська рухалася в бік сходу. Біля Мінська утворився справжній котел. У боях за місто загинули десятки тисяч солдатів. Білоруське небо замість хмар заповнили ворожі літаки.

Запеклий бій тривав майже добу, в якому було знищено ціла танкова дивізія німців. Через це вона не змогла рухатися далі. Бій продовжився на наступний день. Земля потопала в крові.

За справу взялися розвідники. Завдяки їм вдалося виявити величезну автоколону німців, які звернувши в ліс, поблизу села Лушпиння рухалася в напрямку Мінська.

Щоб зупинити ворога, розвідники, скориставшись ситуацією, коли ворог з втомлених німецьких солдатів зробив привал щоб відпочити, напали на ворога в найнесподіваніший для нього момент. Бій був коротким, кожен розвідник, бився з усіх сил. В результаті сміливого і мужнього вчинку, величезна частина ворога була знищена. А в країні тим самим почалася мобілізація. Населення вступало в ряди армії з усіх куточків. У загони йшли всі, хто міг тримати в руках зброю. У перший день війни до військових частин було направлено понад 10 тисяч добровольців.

Бої під Мінськом хоча і були швидкоплинними, але мали велике значення на початку війни. Це дало можливість виграти час і хоч трохи підготуватися до оборони Колишнього Радянського союзу.

Сердечна подяка всім тим, хто ціною власного життя врятував тисячі, а може й мільйони тих, хто дожив до Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 року.

Ми пам’ятаємо слова Олександра Невського: «Хто до нас з мечем прийде, той він меча і загине». У Берліні, в Трептов-парку стоїть пам’ятник радянському солдату, який в одній руці тримає врятоване німецьку дівчинку, а в іншій стискає меч, яким вбиває фашистську змію. Так що, перш ніж до нас йти з війною, добре подумайте. Є ще бажаючі перевірити на собі слова Олександра Невського?

ПОДІЛИТИСЯ: