Твір на тему “Вчинок, яким я пишаюся”

Пишаюся я однією справою, але мені не дозволяють їм пишатися!

Ми переїхали в новий будинок. Будівельники, звичайно, прибрали за собою, але цей будівельний пил… противний, білий. І справа в тому, що прибиральниці для нашого під’їзду поки ніяк не могли знайти. Загалом, ось-ось свято має бути (Великдень), а у нас в під’їзді все в цій білій пилу. Ну, і ми з вулиці ще Наташа на черевиках … Ось я мама і кажу, мовляв, давай приберемо в під’їзді.

Вона начебто спочатку мене похвалила за ідею, збиралася прибрати, але перед святом, коли вже вдома прибрала, приготувала все, втомилася. І каже, що у неї вже сил немає, нехай сусіди прибирають. Я вирішив організувати суботник. Роздрукував оголошення, повісив на двері під’їзду, що завтра все збираємося. Я сам прокинувся, обмундирувався, вийшов … і нікого! Став в двері дзвонити, ніхто не відкриває. Або відкривають, але кажуть, що колись – інші плани. Тоді я розлютився і сам все прибрав. У медичній масці підмів, підлоги помив. Добре в під’їзді стало!

А мама мене насварила, що я міг надірватися. А ще, що дуже сподівався на людей. У сенсі, я занадто пізно все це придумав, у них, правда, свої платні, тк нічого злитися на сусідів.

Ну, зате, мама знайшла прибиральницю. Тепер ми збираємо їй гроші на зарплату. Але якось теж не дуже бадьоро сусіди гроші приносять. Гаразд, головне, що в під’їзді все чисто і красиво.

...
ПОДІЛИТИСЯ: