Твір на тему «Роль знань в житті людини»

Допитливий розум людини, підтверджуючи своє визначення «homo sapiens», завжди прагне дізнатися щось нове, бореться з відсталістю, дурістю, виступає за прогрес, відстоюючи своє право на знання.

Історію філософії завжди починають вивчати з давніх греків, які намагалися дізнатися нове ще в п’ятому столітті до нашої ери. Ними були створені філософські школи, результати досліджень яких вивчають і зараз. Деякий, створене древніми греками, до сих пір вважається класикою, і з нею не посперечаєшся. Евклід, Піфагор, Платон, Арістотель, Сократ – ці імена відомі всім.

Римські філософи продовжили дослідження греків і еллінів, і навіть винайшли щось нове – ораторське мистецтво. Мало хто не чув цього імені – Цицерон.

Політики і правителі обов’язково були утворені – не можна правити своїм народом, будучи неосвіченим, цивілізація, яка не розвивається, стирається, не залишивши й сліду в світовій історії.

Кожна країна має в своєму історичному архіві великі імена, і кожна галузь культури і науки, розповідаючи свою історію, пам’ятає про них.

Великий Данте Аліг’єрі, Ньютон, Декарт, Сервантес, Шекспір, Авіценна, Кант, Ейнштейн, Мендель, Менделєєв, Павлов – якщо почнеш перераховувати, довго не зможеш зупинитися.

Консерватизм не в усьому хороший. Колись то, що для нас зараз норма, відвойовує в словесних баталіях, іноді і піддавалося гонінням. Це і Микола Кузанський, який стверджував в п’ятнадцятому столітті, що іслам має право на життя так само, як і християнство; і давно відомі нам Микола Коперник і Галілео Галілей; Джордано Бруно, який згорів у багатті інквізиції, захищаючи свої переконання.

Не всяка людина жадає нових знань, допитливо вивчаючи вже зібраний досвід. Але ті одиниці, які готові зробити все заради нових знань, досвіду, як раз і створюють і накопичують світовий досвід, що допомагає нам жити і створює наш інтелектуальний багаж. Відкриття можна зробити, не маючи достатніх знань, не вивчивши природу явища або предмета.

Адже про це, напевно, думав Петро Перший, прорубав до Європи, до нових знань, вікно і перетворив Росію в імперію?

Великий Михайло Ломоносов пішки прокрокував з Архангельської губернії, залишивши позаду невігластво батька і мачухи, і згодом багато галузей культури були розвинені і реформовані ім. Українське прислів’я говорить із цього приводу: «Знання – половина розуму». А вже розуму у Ломоносова вистачило з надлишком. О.С. Пушкін говорив про нього:

«Ломоносов обняв всі галузі освіти. Жага науки була сильні пристрастю цей душі, виконаною пристрастей. Історик, ритор, механік, хімік, мінералог, художник і поет, він все спробував і все проник: перший заглиблюється в історію вітчизни, стверджує правила громадського мови його, дає закони та зразки класичного красномовства, з нещасним Ріхманом передбачає відкриття Франкліна, засновує фабрику, сам споруджує махини, дарує художні мозаїчні твори, і нарешті відкриває нам справжні джерела нашого поетичної мови ».

А якщо згадати самого Олександра Сергійовича Пушкіна, літературного генія, про який Аполлон Григор’єв сказав: «Пушкін – це наше все»? Випускник Царськосельського ліцею, творчо охопила всі відомі літературні жанри – якщо не творча жага знань їм рухала, то що ж тоді?!.

Коли народ усвідомлює себе самобутнім, особливим, він прагне все далі по шляху знань, так як знання – це ключ до майбутнього …

Можна б багато було міркувати на цю тему. Світова історія знає і злети, і падіння, але вона продовжує йти вперед – і ось вже нові технології освоює людський розум, і він буде рухатися далі, тому що регрес – це смерть.

І, може бути, ми коли-небудь полетимо на нові планети, коли наших знань буде для цього достатньо. Адже, як каже прислів’я, «у простору немає розміру, а у знань немає межі». І ми ще переконаємося не раз, наскільки це правильні слова.

Посилання на основну публікацію