Твір на тему “Пам’ятний день канікул”

Літні канікули – це саме чудове час, яке при цьому не просто проходить, а пролітає. Однак за ці три місяці встигає статися багато цікавого. Звичайно, якщо сидіти вдома за комп’ютером, то нічого і не згадаєш, я ж весь час проводила на вулиці з друзями або ж в селі у бабусі. У селі завжди цікаво. Там ліс, річка, багато друзів. У лісі з бабусею ми часто збирали гриби, і ходили рано вранці з дідом на рибалку. Скажете, що дівчаткам рибалити не цікаво, тоді ви помиляєтеся. Це дуже захоплююче. А скільки емоцій ви отримуєте, коли вдається зловити рибу – не передати словами. Просто спробуйте порибалити та риболовля стане вашим хобі. Але не про це хочу розповісти в творі Пам’ятний день канікул.

Коли нам задали твір Пам’ятний день, то в інший раз я б написала про відвідини зоопарку або ж про поїздку до столичного парку атракціонів. Це були незабутні літні дні, але як виявилося, не самі пам’ятні з них.

Самий запам’ятовує день був в серпні. Це були останнім часом, яке я проводила в селі. І ось вранці до мене в кімнату зайшов дідусь. У нього в руках був чудовий, яскравий і такий красивий папуга. Дідусь сказав, що зловив його у дворі. Він сидів такий сумний і переляканий на дереві. Не знаю, яким чином, але дідові вдалося його зловити. Як виявилося, пташка ручна, швидше за все, вона випадково юркнула в вікно. Я відразу представила її господаря. Напевно, зараз він плаче і намагається знайти папугу. Тому, незважаючи на мою любов до цих птахів, незважаючи на те, що мені дуже хотілося залишити її у себе, я не змогла цього зробити.

Поснідавши, я з друзями зайнялася пошуками господаря пташки. Благо, село невелика і ми швидко знайшли пташиний будинок. Господинею пташки виявилася шестирічна дівчинка, яка дуже переживала. Вона шукала птицю і кликала її, але нічого не виходило. Ви не уявляєте, скільки радості було у дівчинки, яка змогла повернути свого вихованця. Вона сказала, що ніколи більше не упустить свого улюбленого папугу, адже для неї він більше ніж просто пташка, це її справжній ручний один.

Повернулася додому я трохи розчарованою, адже десь в душі сподівалася годі й шукати справжнього господаря, але разом з тим, була дуже рада, адже змогла повернути посмішку дівчині. Це був самий пам’ятний день моїх літніх канікул.

...
ПОДІЛИТИСЯ: