Твір на тему “Моя майбутня професія – вчитель”

Варіант 1

Коли я ще була в садку, мені дуже хотілося в школу. Школярі здавалися мені такими дорослими, розумними і щасливими. Коли прийшов час і мені стати ученицею, я зрозуміла що заслуга в цьому належить вчителям. Саме вони «винуватці» посмішок на обличчях учнів.

Незважаючи на те, що професія вчитель це дуже почесно, це ще й велика праця. Адже до кожного уроку потрібно підготуватися заздалегідь.

Мені подобається ця професія тому, що працівники цієї професії відповідають за рівень знань в нашому суспільстві. Вони допомагають родині виховувати справжніх, чесних, хороших і сильних людей.

Коли я виросту, то обов’язково буду вчителем. Мій класний керівник – відмінний приклад хорошого представника цієї цінної професії. До неї завжди можна підійти і запитати момент який не зрозуміла або просто попросити поради. Саме такі люди допомагають вибрати свій життєвий шлях.

У мене вдома є іграшкова дошка. На ній я граю іноді в школу. Я уявляю, що я вчитель, і веду урок перед іграшками або гостями, коли вони є.

У нас в місті є педагогічний університет, я після закінчення школи піду в нього вчитися. І обов’язково стану вчителем.

Варіант 2

У дитинстві ми бачимо світ в інших фарбах. Все навколо здається нам веселим і цікавим. Особливий захват викликають люди в уніформі, будь це пожежники, військові або ж медичний персонал. Далеко не всякий з ранніх років визначає для себе, ким він стане в майбутньому. Адже вибір професії – справа всього життя.

Це робота, яку треба буде займатися день у день, роками присвячуючи себе улюбленій (або зовсім не завжди) заняття. Звичайно, дорослі намагаються давати поради з цього приводу, розповідаючи про плюси і мінуси, в подробицях ілюструючи наше потенційне майбутнє. І ось, нарешті, напередодні закінчення школи вибір падає на одну з численних професій, які були винайдені в ході еволюції людства протягом багатьох століть.

Моє покликання – вивчитися і стати вчителем. Довго придивляючись до різних професій, я вирішив бути педагогом. Мені хотілося б обгрунтувати своє бажання вчити інших.

По-перше, у мене завжди було і є прагнення пояснювати людям, та й особливо дітям, то, чого вони не розуміють. І виходить у мене це досить добре, про це говорять оточуючі.

По-друге, допомагаючи нужденним пізнавати пристрій нашого всесвіту, я отримую моральне задоволення від того, що комусь корисний. Люди різні, і світосприйняття у всіх неоднакове. Тому я вважаю, що вчитель повинен роз’яснювати своїм учням складний для них матеріал.

По-третє, я сам відчуваю повагу і трепетно ​​ставлюся до своїх вчителів. Я дуже вдячний їм за їх уважність, терпляче ставлення до недбайливих учням і невичерпну енергію, яку вони витрачають на наше навчання.

По-моєму, без освіти і багажу знань інші професії здолати не можна. Щоб чогось навчиться, необхідно володіти декількома рівнями майстерності в тій чи іншій області.

Я віддаю собі звіт, що працювати педагогом зовсім нелегко. Ця професія вимагає педантичності, вміння слухати і чути людей, взаємодіяти з ними з урахуванням індивідуальності і характеру окремо взятого учня.

Думаю, крім перерахованого вище вся конструкція не буде працювати якщо займатися роботою без любові. Як би примітивно це не звучало, але саме щире ставлення до людей, учням та дітям дає той самий результат, заради якого учні відвідують школи, освітні центри, училища, вищі навчальні заклади.

На закінчення скажу: я усвідомлено вирішив працювати вчителем.

ПОДІЛИТИСЯ: