Твір на тему “Бабине літо”

Варіант 1

Бабине літо мені подобається. Осінь прийшла, дощі і холодно. Сумно. І тут виявляється, що дадуть ще шматочок літа. Стає тепло і красиво. Листя вже пожовкли. Приємний запах листя. Айстри зазвичай цвітуть. Головне – стає тепліше. Можна навіть ходити без шапки. А то мама мене змушує її носити, якщо холодно. Ще ми знову їдемо на дачу. Часто робимо там осінній шашлик, дуже смачний. Тут ми вже прощаємося з дачею, взимку там дуже холодно – вдома не можна ночувати. Тому бабиним літом ми обходимо ділянку, приводимо все у порядок. Ми ходимо на річку, але, зрозуміло, вже не купатися, а просто подихати. Повітря цього літа свіжий, прозорий і смачний. Особливо, якщо бабуся пече булочки.

Назва дуже цікаво. Чесне слово, я не знаю, чому бабине літо так називається. Який бабусі це літо? Ну, напевно, це була така чарівна бабка (НЕ Яга), яка змахнула чарівною палицею і зробила з осені літо, але тільки на кілька днів. Але і за це їй спасибі! Якби я була чарівницею, то я б зробила кілька днів осені, а після нормальне літо. Трохи зими – тиждень, знову літо! Ось це була б життя! Треба терміново вчиться магії. Цікаво, а ось ми проходимо навколишній світ і все таке, а от добре б основи чарівництва.

Варіант 2

Часто на початку осені стає сумно на душі від настання перших холодів і дощів. І тому особливо радісно стає від передчуття хоч і недовгого, але такого довгоочікуваного бабиного літа. Бабине літо люблять усі без винятку. У цей період природа дарує нам особливі дні, допомагаючи людям поступово налаштуватися на зміни, готує до майбутніх холодів. І людям дарується прекрасна пора.

Це, напевно, найкрасивіші дні осені. У цю пору вже починають перетворюватися дерева. На гілках одночасно можна побачити зелені, червоні і жовті листочки. Вони починають поступово опадати. Сухе листя м’яко і приємно шарудять під ногами, діти весело грають з ними. На клумбах рясніють останні осінні квіти. Всі намагаються вловити ці теплі деньки, адже такі доведеться чекати аж до весни. Як добре хоч на тиждень – іншу зняти куртки, знову одягти сукню або футболку.

Хоч вранці і ввечері немає такого теплого сонечка, але ось в обід можна подумати, що знову настав спекотне літо. Ось тільки купатися вже не можна, але річка тепер стає особливо красива, в тихій водної гладі відображаються всі фарби осіннього різноманітності. На вулиці тихо дме теплий вітерець, стає дуже спокійно, можна тихо насолоджуватися навколишньою красою. В повітрі повільно ширяють срібні павутинки, комахи стають повільними і зовсім не набридають. Відчувається повне єднання і гармонія з Матінкою – природою.

Про це воістину романтичний час поетами написано багато віршів, а художниками намальовано чимало відмінних картин. Бабине літо народжує відчуття казковості і таємничості навколишнього світу. З року в рік сезон змінюється сезоном, але цей час особливе. І з цим не посперечаєшся. Це час мрій і мрій. І відразу починаєш цінувати кожну мить життя.

Варіант 3

Літо пройшло, а значить залишилися позаду безтурботні дні канікул. Засмаглі і веселі зустріли мене мої однокласники в пожовклому шкільному сквері. Всі ошатні, з осінніми квітами – святкової лінійкою відкрили новий навчальний рік.

Всюди навколо видно ознаки настання осені. У калюжах, після вчорашнього дощу, плавають опале листя. Зовсім як різнокольорові кораблі, а між ними яскраво відбивається осіннє сонечко.

Мені і моїм друзям, дуже не хотілося прощатися з літом, щоб холодний вітер призвів за собою довгі дощі і свинцеве похмуре небо, з ранку до вечора. Йде літо, напевно, почуло нас і ненадовго повернулося. Небо знову стало чистим і високим, а сонячні зайчики зліпили очі. Навколо стало тепло і радісно, ​​ніби не було вчорашнього дощу. Навіть павучки сплели літаючі павутинки і літали навколо, граючи з теплим, ще літнім вітерцем.

Прийшов «маленьке літо», мої батьки кажуть – «бабине літо». Мені дуже подобається ця пора. Можна знову поганяти м’яч на вулиці, з’їздити на дачу до річки. Як шкода, що «маленьке літо» такий короткий. Я б хотів, що б воно тривало до самої весни.

Варіант 4

В Україні бабине літо триває приблизно два тижні вересня. Осінь як – ніби тимчасово відступає і поступається цей час лету. Воно повернулося хай на короткий час. Сонечко і раніше пригріває землю. Все навколо змінилося, навіть заспівала душа. На дворі стоїть чудова погода. Природа нібито ніжиться в променях сонця. Вітер ніжно пестить шкіру обличчя, тріпає волосся, розплітає коси. По повітрю літає прозора павутинка.

Чародійка осінь відкриває модний салон. Вона шиє всім деревам модні сукні і камзоли. Тонкоствольние берези вбралися в золотисті наряди. А горобини і осики приміряють наряди червоного кольору. Тільки ялини і сосни цілий рік хизуються в зелених камзолах. Вітер гуляє по лісах, грає з листям в «догонялки». Вони тихо опадає і вкривають землю кольоровим покривалом. Добре бродити по лісу з кошиком – збирати гриби і думати про щось своє. Десь розвели багаття, і від нього повіяло димом з запахом шашлику.

Це час дуже любив великий російський поет Олександр Сергійович Пушкін. Його рядок «В багрець і золото одягнені лісу» точно описує стан природи. Точніше і красивіше не сказати. Поет не любив літо за його комарі і мошки. А у вересні ні комарів, ні мух і мошок вже немає. Пушкін їхав в своє родове маєток Михайлівське і там з-під його пера народжувався цикл творів під назвою «Болдинська осінь».

ПОДІЛИТИСЯ: