✅Твір «Моє хобі – волейбол»

Волейбол – це чудовий командний вид спорту, в якому можуть брати участь як чоловіки, так і жінки. Мені завжди подобався жіночий волейбол, тому що він більш видовищний і емоційний. Раніше, коли по телевізору показували такі матчі, я із задоволенням дивилася їх, дивуючись спритності і витривалості спортсменок.

Якось я вирушила в дитячий табір, і там у нас був волейбольний майданчик. На ньому часто збиралися дівчинки зі старших загонів і влаштовували аматорські змагання. Спостерігати за такими іграми для мене було подібно чуду. Часом я навіть забиралася на суддівську вишку, щоб не пропустити жоден пас.

Дівчата незабаром побачили мене. Їм сподобався мій високий зріст, тому, попри те що я була молодша за віком, вони запросили мене в гру. Так і почалося моє знайомство з волейболом, яке переросло в міцну непорушну любов.

Я пам’ятаю, як приїхав з табору, тоді сказала батькам, що бажаю відвідувати волейбольну секцію. Вони дуже здивувалися, але все ж вирішили дати мені шанс спробувати.

Думаю, потай мама сподівалася, що мені швидко набридне це заняття, оскільки вона вважала волейбол «зовсім нежіночою справою». Але з кожним днем ​​я ставала все більше і більше одержима грою.

Зараз на рахунку нашої волейбольної команди вже кілька перемог в міських змаганнях. Два місяці тому ми навіть взяли участь в обласному чемпіонаті, де посіли друге місце.

Тепер мама вже остаточно прийняла мій вибір і з задоволенням приходить на всі наші ігри і навіть голосно вболіває за команду. Мені дуже важлива підтримка батьків, адже саме це дає сили розвиватися далі і добиватися нових успіхів у спорті.

Я ніколи не планувала робити волейбол своєю професією, але я хочу, щоб ця гра залишилася зі мною і після школи, як хобі. Тому, думаю, я буду вибирати таке вищий навчальний заклад, студенти якого зможуть відвідувати подібну секцію при університеті.

Посилання на основну публікацію