Твір “Моє хобі – бокс”

Вперше я був присутній на змаганнях з боксу, коли мені було сім років. Ці змагання проходили в дитячому спортивному клубі, який я відвідував для загального розвитку. Мене дуже вразила боротьба юних спортсменів, і дивлячись на них я мріяв, що коли-небудь зможу так само виступати на рингу.

Прийшовши додому, я став відпрацьовувати на татові свої боксерські хукі. Звичайно, тоді це мало нагадувало руху істинного спортсмена, і батьки навіть трохи посміялися наді мною. Але незважаючи на це, бажання стати справжнім боксером міцно засіло в моїй голові.

Через два роки якось після тренування з легкої атлетики я самостійно знайшов викладача з боксу в нашому клубі і попросив, щоб він прийняв мене в свою секцію. Віктор Семенович – так звали мого майбутнього тренера, залишив свій телефон і сказав, що хоче спочатку поговорити з моїми батьками.

Мама з татом були вражені моєю самостійністю і тому дозволили спробувати займатися боксом. Ось так я і почав свій шлях до заповітної мрії, але спочатку цей шлях був дуже складний і приніс мені багато розчарувань.

На ранніх тренуваннях ми тільки те й робили, що бігали по залу, віджималися та відпрацьовували удари перед дзеркалом. Ні про які битвах тоді ще не могло бути й мови. Але час минав, і ось ми вже стали переглядати відеозаписи з боями улюблених спортсменів, намагаючись відтворити елементи таких поєдинків. Поступово ми почали боротися один з одним, і, нарешті, настав довгоочікуваний день першого в моєму житті змагання.

З моїм супротивником ми билися на імпровізованому рингу, а батьки і друзі вболівали за нас. У той день мені вдалося здобути перемогу, і я був по-справжньому щасливий.

Моя мрія здійснилася, і це дало стимул для подальшого розвитку. Зараз бокс став невід’ємною частиною мого життя. Три вечори в тиждень я повністю присвячую тренуванням, за моїми плечима вже безліч успішних боїв, і я не сумніваюся, що в майбутньому мене чекає ще більш насичена спортивна життя!

ПОДІЛИТИСЯ: