Твір-міркування “Проблема сирітства”

Якщо звернутися до словників української мови, то в них ми прочитаємо, що сирота – це дитина, в якої один або обоє батьків померли. Наш час дещо розширив це поняття. Сиротами стали називати і дітей, вилучених з сім’ї. Тобто це діти, батьки у яких все-таки живі, але в силу певних обставин (алкоголізм, наркоманія, тюремне ув’язнення) вони не можуть займатися їхнім вихованням. Природно, цю проблему держава не залишила без уваги.

Не оминула цю тему і наша література. Візьмемо, наприклад, казку «Морозко» або «Крихітка-Хаврошечка». У них дівчинки осиротіли так само, як це відбувається і в житті: батьки або просто вмирають, або після довгої хвороби. А їхні діти стають батраками і терплять знущання і від мачухи, і від зведених сестер. Та й казки улюблених авторів вказують на це. Взяти хоча б казку О.С. Пушкіна про мертву царівну. Там царівна – нерідна для правлячої королеви. Але в казках все закінчується добре, в житті таке трапляється рідко.

Звернемося до творчості Н.А. Некрасова. Прочитавши вірш «Плач дітей», яскраво уявляєш собі всю безвихідність їх положення: з дому їх жене «нужда і турбота», а на фабриці їх чекає не по-дитячому виснажлива праця.

Література 20 століття теж не обійшла стороною дану проблему. В оповіданні Шолохова про долю людини ми зустрінемося з героєм, які втратили все: будинок, дружину, дітей. Але зустріч з хлопчиком-сиротою Ванюшкой, у якого очі, як «небушко», змусила серце старого солдата битися з новою силою.

Але якщо проблема сирітства дітей під час війни хоч якось можна зрозуміти, то що можна сказати про сьогоднішні сиріт. Мова йде про сиріт при живих батьках, про покинутих дітей, нікому непотрібних. Ця проблема лише набирає обертів і як і раніше висить в повітрі. І дуже добре, що сучасні письменники не оминають цю проблему стороною. Твори Катерини Мурашова тому доказ. Вона пише про дітей, які біжать не тільки з дитбудинків, але і з прийомних сімей. Мабуть, тому є ряд причин. І не останньою є обставина, пояснити яке поки не вдається нікому: їм подобається обрана ними вольниця і безконтрольність. І що з цим робити, зовсім незрозуміло. Але хочеться вірити, що допомогти їм можна. Треба вміти лише сприймати чужий біль як свою.

...
ПОДІЛИТИСЯ: