Стендаль швидко зрозумів, що газетна судова хроніка може стати відмінним джерелом для нових сюжетів. В кінці 1827 року його увагу привернув докладний звіт про справу Антуана Берті в «Gazette des Tribunaux» («Судовій газеті»).
Берті був сином сільського коваля. Він зумів влаштуватися гувернером в заможну родину Мишу, звідки його через деякий час звільнили. Після цього Берті вдалося отримати гувернанську роботу в аристократичній родині, де він зав’язав недозволено близькі стосунки з дочкою господаря.
Знову було звільнення, і Берті вирішив, що причиною цього стала пані Мішу, його колишня роботодавиця. Він вирішив покарати її і вистрілив в пані Мішу в церкві. Його судили та публічно стратили на площі. Стендаль написав в 1829 році роман під назвою «Жюльєн», який не зберігся, де Берті виступив в якості прототипу головного героя.
Однак був ще одне джерело, про яке сам письменник розповідав у своїх «Прогулянка по Риму».
Якийсь робітник-червонодеревець на прізвище Лаффарг, людина виключно гордий і честолюбний, захоплювався філософією і літературою. У нього стався роман з молодою дівчиною, яка незабаром в образливій манері розірвала відносини з Лаффаргу.
Коли він спробував поговорити з нею, мати дівчини звернулася зі скаргою до прокурора. Лаффарг був ображений, до того ж його викликали в поліцію, де він почув суворі попередження і погрози на свою адресу. Прийшовши в лють від цих загроз, але головне – через зраду своєї коханої, він убив її та спробував накласти на себе руки.
Ці дві історії й лягли в основу роману «Червоне і чорне».
Пізніше Стендаль згадував, як був щасливий в 1830 році, працюючи над «Червоним і чорним». Нові глави одну за одною він посилав видавцеві. Друкарські робочі, що билися на вулицях під час Липневої революції, в серпні відновили технічну роботу над книгою.
Уривки з перших глав роману в листопаді 1830 року опублікувала паризька «La Gazette Litteraire» («Літературна газета»), а через пару тижнів з’явилося перше двотомне видання «Червоного і чорного» тиражем 750 примірників.
Воно було датовано +1831 роком, хоча ще не закінчився 1830 рік. Це зрушене датування пояснюється не комерційним інтересом видавництва, а сюжетом роману: його дія починається восени 1826 року і закінчується в липні 1831 року.
Історична основа роману «Червоне і чорне»
Стендаль писав, що створив «не політичний роман», а «філософське оповідання». Перед нами зображена Франція «такою, якою вона є в 1830 році».
Стендалю вдалося показати нарождення нового соціального прошарку людей, що шукають застосування своїм силам, але скованих становими забобонами французького суспільства.
Психологічна основа їх соціальної активності – честолюбство, амбітність, прагнення проявити себе, бажання завоювати місце під сонцем будь-яким (нехай навіть і аморальним) шляхом.
Стендаль вводить в свій роман гурток ультрароялістів, що плетуть міжнародну змову.
Головний герой виявляється залученим в цю змову, і там він вперше розуміє, що нарешті-то досяг такого положення, коли може надавати протекцію іншим людям.
Як і для багатьох французів, Липнева революція стала потрясінням для нього. Після неї Стендаль стверджував, що недалеко той час, коли «двісті тисяч Жюльєн Сорель, що живуть у Франції», завоюють собі гідне місце в суспільстві, як завоював його унтер-офіцер Ожеро, що став генералом республіканської армії.