Образ Оксани в повісті «Ніч перед Різдвом»

Твір «Ніч перед Різдвом» в значній мірі базується на улюбленому письменником українському фольклорі, в цій історії чітко видно повсякденне життя народу України, його звичаї, повір’я, традиції, приурочені до різдвяного свята.

Головний герой повісті, молодий, щирий і життєлюбний коваль Вакула давно мріє про одруження з дочкою шановного в селі селянина Чуба Оксані. Як розповідає сам хлопець, в цій дівчині для нього полягає весь світ, вона є для нього і матір’ю, і батьком, і абсолютно всім, чим він дорожить на світлі.

Оксана ще дуже юна, їй поки не виповнилося й сімнадцяти років, але і в її рідному селі, і за її межами все не перестають говорити про її незвичайну красу, що неминуче розвиває в дівчині такі якості, як крайній егоїзм, самозакоханість, зарозумілість по відношенню до оточуючих.

Автор згадує про те, що місцеві молоді люди всіляко намагаються доглядати за нею, однак надмірно горда й неприступна красуня різко відштовхує всіх, не бачачи в цих юнаків жодного, хто був би дійсно її гідний.

Дочка Чуба нерідко годинами стоїть перед дзеркалом, захоплюючись власною привабливістю і розглядав себе. Дівчина анітрохи не сумнівається в тому, що, вийшовши заміж, вона надасть майбутньому чоловікові величезну честь і той згодом стане балувати її всіма способами і від душі милуватися її зовнішністю.

Зарозуміла Оксана протягом тривалого часу просто не помічає закоханих очей коваля Вакули, постійно спрямованих на неї. Пропозиція хлопця стати його дружиною дівчина сприймає з відвертим глузуванням, вона зовсім не збирається погоджуватися, абсолютно не враховуючи звичайного сільського хлопця відповідною партією для себе.

Бажаючи пожартувати над хлопцем, Оксана вимагає доставити їй ті черевики, які носить сама імператриця, тільки в такому випадку вона негайно обвінчається з Вакулою. Дівчині навіть не спадає на думку, що відкинутий нею наречений вирішить хоча б спробувати виконати її умова, вона майже відразу ж забуває про своїх словах.

Сам коваль, почувши розпорядження Оксани, робить висновок про те, що розпещена красуня анітрохи його не любить, а лише без сорому знущається і над ним самим, і над його почуттями до неї. Вакула вже готовий відмовитися від дочки Чуба, переконуючи себе в тому, що в селі є чимало й інших симпатичних і добрих дівчат, тоді як Оксана любить тільки вбиратися і ніколи не зможе стати хорошою господинею. Проте, юнак не в силах забути цю дівчину, в його вухах постійно звучить її життєрадісний сміх.

У той же час Оксана, почувши про те, що Вакули нібито вже немає в живих, несподівано для себе не може заснути протягом всієї ночі, і до ранку вона розуміє, що по-справжньому закохана в цього хлопця, хоча раніше і демонструвала йому своє презирство. Адже, незважаючи на весь свій егоїзм і гордість, Оксана залишається і звичайної сільської дівчиною цього часу, яка представляє себе в подальшому дружиною і матір’ю, сумлінно займається домашніми справами.

На наступний день, стоячи в церкві, вона відчуває всіляку гамму почуттів, серед яких і печаль, і тривога, і надія на те, що коваль насправді все ж живий. Коли Вакула знову наближається до неї, Оксана сумні опускає очі, і всі визнають, що визнана сільська красуня ще ніколи раніше не була настільки хороша.

Дівчина твердо впевнена в тому, що вона нарешті зустріла свою долю і справжню любов, і читачі багатьох поколінь не залишаються байдужими до її красі і чарівності, що особливо яскраво проявляється в заключних сценах повісті.

...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Твір “Прийшла весна”