Короткий зміст «Перше кохання» Буніна

Розповідь написаний від першої особи. Дмитро, головний герой, вже подорослішав до моменту розповіді, згадує події, що відбулися з ним в дванадцятирічному віці. В ту пору Митя відпочивав на літніх канікулах в села у свого літнього дядька. Щоранку Митя разом з двоюрідними братами Петром і Лівою вирушили дивитися зорю. І ось під час чергової з таких прогулянок Лева сказав Миті, що все знає про його закоханість в сусідську дівчинку Сашу, яка старша за нього на два роки. Крім того, Лева повідомив, що Саша ввечері минулої доби поїхала з села в міську гімназію. Митю Левін визнання одночасно засмутило і розлютило, він посварився з братами і пішов додому, думаючи про Сашу.

За кілька днів до від’їзду Митя зустрічався з Сашею, бажаючи зізнатися їй у своїй симпатії, але зробити йому цього не вдалося, оскільки юний Митя зніяковів під напором питань Саші. Але Митю радувало те, що перед відходом дівчинка поцілувала його в щоку, і ось тепер перед від’їздом він хотів «остаточно» порозумітися з Сашком. Однак її від’їзд з села означав, що юні герої не побачаться до наступного літа.
Повернувшись до будинку дядька, Митя впав у роздуми і «ніжну, поетичну» тугу, йому здавалося, що він ще ніколи не був таким сумним і самотнім. В такому стані Митя провів весь день, а ввечері до нього прийшло рішення з’їздити на наступний день в місто під приводом покупки книг. Справжньою ж метою його поїздки було бажання зустрітися з Сашком.

На наступний ранок Митя оголосив про свою поїздку дядькові. Однак той, будучи людиною важкого вдачі, відмовив йому в окремій коні, і Миті довелося їхати в місто разом з дядьком. Митю це жахливо засмутило, але відмовлятися від своєї мети він не збирався. Дорога видалася довга і важка, крім того, в місті у дядька було дуже багато справ, і Митя був змушений весь день провести в возі в очікуванні. Увечері Миті все-таки вдалося вмовити дядька заїхати в жіночу гімназію, правда, йому знову довелося придумати історію про книгу, яку потрібно віддати Саші, щоб та передала її в чоловічу гімназію Леве (на той момент Петя і Лева вже теж були в місті). Дядько залишився чекати в возі за рогом, а Митя зайшов до місцевої гімназії, попросив покликати Сашу і з нетерпінням став чекати. Незабаром Саша вийшла і тільки молоді люди почали розмову, як увійшов дядько і докірливо сказав, що, не дочекавшись Митю, він під’їхав до самого входу гімназії. Миті стало соромно за їх стару напіврозвалену віз, над якою реготали Саша і її подруги гімназистки. Дядько ж пообіцяв відшмагати племінника за брехню.

Того ж вечора Митя, покинувши дядьків будинок, їхав на вокзал. В душі його було порожньо і не залишилося навіть надії знову коли-небудь відвідати дядька і побачити Сашу – його перше кохання.

Посилання на основну публікацію