Коли людина може відчувати себе самотньою у суспільстві?

Суспільство часто сліпо і глухо до страждань окремої людини. Не може воно з’єднатися у співчутливому пориві, його частіше об’єднують ненависть або небезпека, але ніяк не милосердя до того, від кого воно відвертається в спробі себе убезпечити або «очистити». Як би грубо це не звучало, але багато хто з нас вважають окремих людей негідними участі, якимсь нальотом, до якого огидно торкатися. Саме вони, бідні і знедоленими, відчувають себе самотніми в будь-якому натовпі. Наведу приклади, щоб пояснити свою думку.

У п’єсі Горького «На дні» герої по-справжньому відчужені від суспільства. Їхнє життя протікає в підвалах, куди не заглядають щасливі люди, у яких є робота, будинок і сім’я. Мешканці нічліжки виглядають відштовхуюче і лякають всіх оточуючих не тільки своєю неохайністю, але і таємницею їх падіння. Хтось із них – вбивця, хтось – злодій, а кому-то поставлений смертельний діагноз. Так чи інакше, ці нещасні нікому не подобаються: їх присутність зобов’язує до благородних і широких жестів, яких вони не гідні, на думку респектабельних панів. Їм не зрозуміти, як самотньо ходити по вулицях і бачити лише гидливість в обличчях перехожих. Відчуття самотності і туги в книзі посилюється, коли до героям приходить мандрівник Лука. Вони так знудьгувалися по доброму слову, що вірять всьому, що він скаже.

В іншому творі Горького, оповіданні «Челкаш», герой відчуває себе самотнім з тієї ж причини. Люди бачать в волоцюгу лише босяка, потенційного або реального злочинця, якого і вбити можна без особливої ​​жалості, так як шкодувати про його втрату нікому. Так міркує Гаврила, замахуючись на свого подільника заради того, щоб привласнити всю здобич. В його образі автор зосередив забобони всього суспільства, яке, боячись жорстокості, саме йде на жорстокість, нібито захищаючи себе, а насправді нападаючи першим. Після такої зради з боку Гаврила Челкаш відчуває себе особливо неприємно, адже усвідомлює своє відчуження від усіх тих, кому він зла не бажає.

Таким чином, люди, що виявилося по ту сторону закону або на соціальному дні, відчувають себе покинутими і самотніми, тому що суспільство ігнорує, а то і зовсім ненавидить їх за те, що вони своїм існуванням вказують на його недосконалість.

Посилання на основну публікацію