Есе з історії мистецтв на тему кіно

Еволюція кінематографа всього за одне з гаком сторіччя дивує світ. Ще в кінці 20-х років минулого століття в російському селі про кіно могли тільки чути. Люди похилого віку взагалі не вірили в існування «рухомих картин». Чулися мови, що, мовляв, від лукавого ці штучки, і людина нездатна творити щось подібне. А адже кінематограф вже тридцять п’ять років дивував наш світ.

Анна Бодрова, повість «Аринкін ранок»: «А ось у нас в місті є живі картини. Світло вимикають, вішають простирадло, і по ній все, як живі, бігають. Коні, корови ходять. Кіно називається … »(1929 рік)

У великих же містах люди прекрасно розуміли значення кіно. В Одесі в 1919 році натовп городян плакала на похороні коханої всіма зірки російського (а так само як і українського, адже кіно тоді мовчало, тобто не мало мовної приналежності) німого кіно Віри Холодної. Лише зрозуміти, що актор грає роль, багатьом було важко, адже здавалося: актори показують самих себе, свою реальне життя. Трохи не дочекалися актриса того року і дня, коли кіно заговорило.

Кольорове кіно – це нова ера, початок якої ще застало наше старше покоління, довгожителі – адже воно потрапило на початок 30-х років. Розфарбовувати кадри вручну почали ще до Першої світової війни, але ось передавати колір тоді не вміли, після війни же пробували робити двоколірні картини, але вони нікого не вражали. Глобальний технічний прорив історія відклала на пару десятків років.

Кіно стало все більше входити в побут простих людей. Кіно в нашому житті починалося з кінотеатрів, привізних фільмів, простирадлом на мотузках. Продовжилося вже демонстрацією кінофільмів по телевізору і появою телефільмів, телепередач, які замінили кіноальманахи. У 50-ті роки стали з’являтися перші телевізори в селах і провінціях: спочатку в клубах, «червоних куточках» палаців культури, потім по домівках. Зазвичай дивитися телевізор до щасливчиків, його купили, ходили всі сусіди, все село.

Вся подальша історія розвитку кінематографа – це наближення знятого кадру до видимого оком реальному, створення у глядача ілюзії присутності в події кінокартини. На це працює маса візуальних ефектів, цього домагається стереозвук, звукова перспектива в просторі. Адже звук, чутний людським вухом в реальному світі, дуже багатий відтінками, він здатний викликати масу різних емоцій. Ось «Джеймс Бонд» з британцем Шоном Коннері в головній ролі – фільми 1970-х років або ж «Дракули» почала 30-х років. Ефект реальності цього фільму для сучасника, на погляд автора даного есе, дуже слабкий. Сучасникові потрібно вникнути в відеоряд, більш уважно дивитися на нього, йому можуть здаватися смішними і неприродними нафарбовані очі і театральні жести героїв «Дракули», різко-умовні руху героя Коннері. Звичайно, є і культурна перешкода – в минулому існував інший менталітет людей, що знаходило відображення на образах героїв, грі акторів.

Однак глядач усвідомлює, якщо розповісти йому необхідну інформацію, що при колишньому якості камер і плівок артисти намагалися стати в кадрі якомога помітніше, привернути увагу розкутими рухами, яскравою мімікою так далі. Тому режисер Дзига Вертов і говорив: «» Гола баба або смакування вбивства, ось чим крутить наша художня кінематографія … »

А також зараз (та й завжди) розвивається в кіно процес зворотний – створення фантастичних спецефектів типу 3D. Фактично, філософи постмодерну говорять про створення ілюзорного світу, зануренні в додаткові світові вимірювання, створення альтернативної фізичної реальності для сучасного населення. Вони відносять сюди і мультиплікацію, що відтворює в реальності казковий світ.

Сьогодні пліткують іноді про «смерть кіно». Кіно помре, якщо вичерпаються фізичні можливості доповнювати його новими і новими ефектами, кажуть деякі члени суспільства.

Але думка автора даного есе прямо протилежно. Кіно не зникне, тому що є для людини джерелом інформації – наприклад, історичної, засобом пізнання світу, улюбленим засобом відпочинку і розслаблення, розваги. Адже не зникли ж книги, хоча їм пророкували «загибель» ще понад півстоліття тому, як тільки перші чорно-білі телевізори масово стали розкуповувати громадянами.

Посилання на основну публікацію