Есе про Давню Русь: культура, люди, звичаї

Період існування Київської Русі – це відрізок історії від кінця 9-го століття до татаро-монгольської навали в столітті 13-му.

Писемність на Русі (мається на увазі слов’янське письмо кирилицею) з’явилася ще в 9-му столітті. Розквітом писемної творчості, давньоруської літератури, літописання став період правління київського князя Ярослава Мудрого. Поряд з письмовою, розвивалася і усна народна література: билини про богатирів (наприклад, оповідь про Микуле Селяниновиче), скоморошьи пісні, зберігалися. У 11-12 століттях остаточно оформився давньоруський звід законів «Руська правда».

Давня Русь на початку свого існування як державного об’єднання була язичницької. Прохристиянська джерела відзначають, що єдиного культу серед язичників не було і різні культи ворогували між собою, що роз’єднує країну.

Правління верховного київського князя Володимира Великого ознаменувало великий перелом в історії Русі. Цей правитель в пошуках релігії, що об’єднала б усі підвладні йому на той час російські племена і землі (полян, древлян, кривичів, радимичів, в’ятичів, чудь і інших), вирішив звернути свої народи до християнства. Думка незгодних в розрахунок не приймалося. Язичницькі ідоли, що стояли в Києві – столиці князівства, були скинуті, замість них поставлена ​​кам’яна Десятинна церква.

Початок одинадцятого століття кияни зустріли вже новоокрещеннимі в річці Дніпро. За правління сина Володимира, київського і новгородського князя Ярослава, відзначається чималий розквіт давньоруської культури. Видаються рукописні книги, майстерно оформлені. Будується Києво-Печерський монастир, Софійський собор, активно розвиваються мистецтво іконопису, мозаїки, мистецтво фрески. Перші ж школи для дітей відкрилися ще при Володимирі.

Звичаї того часу, зрозуміло, помітно відрізнялися від нинішніх. Князь Володимир запровадив обов’язкову виплату десятини на користь православної церкви. На ці гроші і будувалися храми. Матеріальне виробництво було небагатим – речі дуже цінувалися, передавалися з покоління в покоління, окрема людина володів дуже небагатьом «скарбом». Навіть одна рукописна книга була в будинку великою цінністю і служила ознакою добробуту. До кінця існування держави населення, раніше жило за більш демократичними правилами, стало помітно нерівними за соціальним статусом: холопи, челядь і їх поведінка суворо визначалися законодавчо, ні кроку вліво, ні кроку вправо за межами заборон.

Посилання на основну публікацію