Біографія Джеймса Кука

Джеймс Кук (27 жовтня 1728 р Йоркшир, Англія – ​​14 лютий 1779, Гаваї) – англійський дослідник, моряк, картограф і першовідкривач. Очолював 3 кругосвітні експедиції.

Початок життєвого шляху

Джеймс народився в сім’ї бідного шотландського наймита. У 1736 році він разом з батьками переїжджає в Грейт Айтон, де його віддають в місцеву школу (сьогодні музей). Після 5 років навчання Джеймс став працювати на фермі.

Морська кар’єра Кука починається в 18 років, коли він стає юнгою на торговому бригу «Фрілав». Це судно рухалося за маршрутом Лондон – Ньюкасл. Через 2 роки судновласники перевели молодого Кука на корабель «Три брата».

Вільний час майбутній першовідкривач присвячував вивченню навігації, географії, математики, астрономії та описів морських експедицій. 2 роки він провів на Балтиці після чого став помічником капітана на судні «Френдшип». Незабаром йому запропонували стати капітаном названого судна, але Джеймс відмовився. Потім в його житті сталося три важливих події.

1755 г. – став матросом Королівського військово-морського флоту і був призначений на 60-й гарматний корабель «Голок». До сих пір невідомі причини, за якими він вважав за краще матроський працю посади капітана. Хоча звичайним матросом він був недовго, вже через місяць, отримавши посаду боцмана. Відзначимо, що «Ігл» брав участь у блокаді французького узбережжя під час Семирічної війни.

1757 г. – витримав іспит на майстра, після чого був призначений на «Солебей». Тоді йому виповнилося 29 років. Потім він був призначений на корабель «Пемброк», який брав участь блокаді Біскайської затоки.

1758 г. – відправлений до північноамериканського узбережжя. Кук мав перешкоджати британським кораблям пройти до Квебека. За цей час він збагатився картографічним досвідом. Після взяття Квебека Д. Кука перевели майстром на флагманське судно «Нортумберленд». Він продовжував картографування р. Св. Лаврентія. Ці карти незабаром були опубліковані.

1-е кругосвітнє плавання Кука (1767-1771 рр.).
Офіційною метою експедиції були астрономічні дослідження. Але в секретних наказах Куку пропонувалося відправлятися на пошуки Південного материка (Terra Incognita). Фактично астрономічні спостереження були ширмою, яка прикривала пошук нових колоній. Кук отримав це призначення, оскільки, володів великим досвідом в навігації і картографії.

У 1769 р капітан досяг берегів Таїті. Кук встановив досить сувору дисципліну в стосунках команди з аборигенами. Категорично заборонялося застосовувати насильство. Провіант для експедиції добувався лише за допомогою обміну. На ті часи це був нонсенс, адже європейці, як правило, грабували і вбивали аборигенів.

Джеймс Кук

Після закінчення астрономічних спостережень капітан попрямував до Нової Зеландії. Експедиція брала участь в декількох сутичках. Рухаючись уздовж західного берега, він знайшов бухту, названу їм затокою Королеви Шарлотти. Піднявшись на піднесеність, Д. Кук розгледів протоку, який поділяв Нову Зеландію на 2 острова. Пізніше даний протоку назвали його ім’ям (Куков протоку).

У 1770 р мореплавець підійшов до східного берега Австралії. Тут експедиція знайшла ряд невідомих раніше рослин, тому затоку був названий Ботанічним. Потім Кук попрямував уздовж східного узбережжя Австралії. Так, він наткнувся на протоку, що розділяє Австралію і Нову Гвінею. Далі експедиція попрямувала в бік Індонезії. А в 1771 р корабель повернувся в Англію.

Астрономічні дані експедиції згодом були використані для розрахунку відстані від Землі до Сонця. Також було доведено, що Нова Зеландія – це самостійні острова, розділені протокою, а не частина материка, як вважалося раніше. Вдалося картографувати частина східного узбережжя Австралії. Було відкрито протоку між Новою Гвінеєю і Австралією. Зібрана велика колекція біологічних зразків.
2-е кругосвітнє плавання (1772-1775 рр.)

Завданням цієї експедиції було продовження дослідження південних морів. Сучасні вчені впевнені, що дана експедиція, як і попередня, була пов’язана з пошуком Південного материка. Крім того, англійці були дуже стурбовані активністю французів в південних морях.

У 1772 р експедиція вийшла з Плімута. На початку 1773 року уперше в історії було перейдено Південне полярне коло. Кук знову відвідав Таїті. Тут в раціон команд включили велику кількість фруктів, тому вдалося вилікувати хворих на цингу.

Потім Кук побував на островах Еуа і Тонгатабу. Місцеві жителі вразили його своєю дружелюбністю, тому він назвав їх землі островами Дружби. Далі експедиція вирушила до берегів Нової Зеландії. Відзначимо, що в 1773 р матроси, спрямовані на берег за продуктами, були з’їдені новозеландцями.

Кук знову відправляється в полярні води і ще раз перетинає Південне полярне коло. У 1774 р була відкрита Нова Каледонія, а незабаром і Південна Георгія. Влітку 1775 експедиція була завершена

3-е кругосвітнє плавання (1776-1779 рр.)

Метою цього плавання було відкриття Північно-Західного проходу (водний шлях, що перетинає північноамериканський континент і з’єднує Атлантичний і Тихий океани).

Влітку 1776 р кораблі вийшли з Плімута, а взимку цього ж року був відкритий острів Кергелен. В кінці наступного року був виявлений острів Різдва. А спочатку 1778 р були відкриті Гавайські острови, хоча Кук назвав їх сендвічеве островами (в честь одного з лордів Адміралтейства). Але, як показала історія, це назва так і не прижилося. Місцеві жителі прийняли Д. Кука за одного з богів.

На початку серпня 1778 р кораблі Кука увійшли в Чукотському морі. Правда, тут їх чекало нездоланну перешкоду – суцільне крижане поле. До осені Кук досяг Алеутських островів, де познайомився з російськими промисловцями, які надали йому свою карту. Він перемалював її і назвав протоку, який поділяв Америку і Азію, ім’ям Берінга.

У січні 1779 р кораблі Кука повернулися до Гавайських островів. Але в цей раз стосунки з місцевими жителями не склалися. Кук навіть хотів покинути острова, але шторм завдав шкоди кораблям, тому він був змушений повернутися. Ставлення гавайців до експедиції ставало вороже з кожним днем. Збільшилося число крадіжок з кораблів, в окрузі з’явилися озброєні люди.

Щоб повернути вкрадене, Кук взяв в якості заручника одного з місцевих вождів. Він з групою озброєних людей пройшов до вождя і запросив його на корабель. Але вже у самого берега вождь відмовився йти далі. Тим часом, Кука оточили озброєні гавайці. У сутичці він і загинув (імовірно від удару списом в потилицю). Іншим членам команди вдалося відступити до судна.

Капітан Клерк (він командував судном після загибелі Кука) підкреслює, що якби Джеймс не вів себе зухвало перед обличчям натовпу і не почав стріляти по гавайцям, то був би живий. За словами лейтенанта Філіпса, місцеві жителі не збиралися нападати, а всього лише турбувалися за долю короля.

Чарльз Клерк, новий капітан, хотів домогтися видачі тіла загиблого Кука. Зазнавши невдачі, він вирішив провести військову операцію, під час якої спалив прибережні поселення. Після цього гавайці прислали на корабель кошик з м’ясом і людською головою без нижньої щелепи. Останки Кука поховали в морі.

Посилання на основну публікацію