Аналіз вірша Пушкіна «В’язень»

Складалося вірш «В’язень» в період Південної посилання Пушкіна, під впливом гнітючої атмосфери канцелярської служби в Кишиневі. Після будинку Раєвських, де поет гостював до переїзду в Кишинів, остання стала здаватися йому похмурим і похмурим ув’язненням. У цей період поет перебував ще під впливом романтизму, тому вірш повністю витримано в рамках цього напрямку. Важливе місце в вірші відведено особистих переживань поета, внутрішнього світу, що веде його далеко від реальності. Посилання нагадує йому темницю, а він сам відчуває себе в’язнем в цій темниці.

У вірші проявляється майстерність поета скупими штрихами створювати повноцінну живу картину.

Однією рядки поета досить, щоб перед очима читача виник образ холодної та похмурою темниці: «Сиджу за гратами в темниці сирій».

Вірш складається з трьох строф. Від строфи до строфи змінюється і настрій автора. Якщо в першій строфі поет перебуває у владі своєї печалі, а тон і інтонація гранично спокійні, то в другій все його увага прикута до вільної птиці і відчувається хвилювання, що опановує поетом, але в третій він вже у владі своїх мрій, а тон вірша на своєму піку.

Не випадково в якості товариша обраний поетом орел. Ця горда птиця символізує волелюбність і непохитність. Більш того, він теж знайомий з неволею: «Вигодуваний в неволі орел молодий». В цьому відношенні орел близький до поета. Прагнення до свободи настільки сильно, що в уяві постає поетові біліють за хмарою гори і синіючі морські краю. Поет зол на тих людей, хто позбавив їх волі. Йому гірко усвідомлювати, що там, де є людина, неможлива повна свобода. Він настільки змучений стражданнями, що хоче полетіти птахом в краю, куди ще не ступала людська нога, «Туди, де гуляємо лише вітер … да я!».

Перша і остання строфи представляють яскравий контраст. Якщо перша строфа навіває смуток, то в останньої звучать життєрадісні романтичні ноти. Поет прагне показати, що фізичні тяготи і позбавлення не здатні протистояти людським прагненням до свободи і волі.

Посилання на основну публікацію