Аналіз роману Ф. М. Достоєвського «Брати Карамазови»

У своєму романі «Брати Карамазови» Достоєвський спробував описати проблеми тодішньої Росії. Роздирається протиріччями, колись дружна сім’я ніби уособлює собою стан тодішнього російського суспільства. Поступово, поволі непорушна імперія починає сама по собі показувати ознаки розкладу і занепаду.

Під час читання роману не покидає враження якоїсь абсурдності того, що відбувається. Адже немає ніяких передумов для конфліктів, ненависті і взаємної ворожнечі. І якщо спробувати проаналізувати колишнє життя сім’ї, не вдається знайти той критичний момент, коли щось пішло не так.

Однак, поступово ми переконуємося, що інакше і бути не могло. Тому що немає у стосунках членів сім’ї чогось важливого, без чого немислимо людське суспільство. Воно немислиме без любові, без Бога. Цю ідею божественного сенсу висловлює в романі Альоша Карамазов, який, пішовши послушником в монастир, глибоко переконаний в силі любові, яка повинна об’єднувати людей.

У цей час інші два брата є повною протилежністю Альоші – Дмитро замислює вбивство власного батька. Іван же Карамазов, бажаючи вважати себе філософом, ніяк не засуджує готується вбивства, оскільки він не вірить в Бога і не вважає для себе потрібним дотримання божественних заповідей.

Саме ж абсурдне, що конфлікт між членами сім’ї відбувається саме через любов. Батько хоче одружитися з місцевою красунею Грушеньке, в яку палко закоханий його син Дмитро. Любов, яка за задумом творця повинна об’єднувати людей, навпаки виступає причиною розбрату. Виявляється, що любов може бути і гріхом, а не тільки благом.

Паралельно в романі проходить ще одна сюжетна лінія – маленький хлопчик Іллюша, який вперше побачивши в житті жорстоку сцену насильства, не витримує нервового потрясіння і вмирає. Згодом його смерть справила благодатний вплив на оточуючих людей, які на похоронах поклялися служити добру. Так само, як і переміряв Ісуса Христа призводить до порятунку інших людей.

ПОДІЛИТИСЯ: