Аналіз оповідання Буніна «Цифри»

В оповіданні «Цифри» представлено два світи: дитину і дорослого. Діти безпосередні, емоційні. Дорослішаючи, людина вчиться контролювати свої емоції, пристосовується до норм суспільної поведінки. Всі ми родом з дитинства. І тим не менше дорослій людині складно зрозуміти дитину.

Сюжет будується на взаєминах дядька і маленького хлопчика. Дядько дуже прив’язаний до дитини і щиро його любить. Одного разу хлопчик з самого ранку загорівся новою ідеєю – навчитися писати цифри. Але дядькові не хотілося в цей день займатися цим. Він відмовляє хлопчикові, а той вперто продовжує просити. Чоловік починає відчувати почуття провини, адже своїм рішенням він позбавляє дитину радості. Але тут же заперечує себе, що виконувати забаганки дитини неправильно, він виростить неслухняним.

Хлопчик починає вередувати. Дядько як дорослий розсудлива людина намагається не звертати увагу на це неподобство. Але в якийсь момент зривається, ляскає дитини і виштовхує з кімнати. Забігши в свою кімнату, хлопчик починає пронизливо кричати і плакати. Але дорослі, переймаючись сумнівами, проте вирішують не відступати від обраної моделі поведінки.

Тільки ось хлопчик ще маленький. Йому не зрозуміло, чому не можна робити те, що йому хочеться. З якою любов’ю описує дитячу життєрадісність письменник! А як дитина переживає відмову, немов велике горе. Діти щирі у своїх поривах. Вони ще не розуміють різницю між «хочу» і «треба» і щиро дивуються, коли їм щось забороняють. Хлопчику ще тільки належить навчитися всього цього.

Ну а доросла людина, можливо, вже й забув ті яскраві почуття дитинства, повного відкриттів! Поведінка хлопчика їх обурює, адже так не прийнято в суспільстві, це непристойно! Вони хочуть для дитини кращого, виховати його порядною людиною. Але коли хлопчик просить вибачення і дядько вчить його писати цифри, немає меж радості у дитини. «Тепер уже і я насолоджувався твоєю радістю, з ніжністю обоняя запах твого волосся», – усвідомлює дядько.

ПОДІЛИТИСЯ: