Аналіз оповідання Буніна «Антонівські яблука»

Розповідь «Антонівські яблука» не має як такої сюжетної лінії. Розповідь побудований на спогадах, роздумах головного героя. Імені героя ми не знаємо. Але проглядається явний зв’язок між героєм і самим письменником.

Іван Бунін народився в дворянській сім’ї. Своє дитинство провів у селі Озерки. Ймовірно, спогади про той час лягли в основу твору. Розповідь складається з чотирьох розділів – різних періодів життя. Перша глава присвячена збору антонівських яблук в серпні. Друга – побуті дворянської сім’ї. Третя глава оповідає про настання зими в садибі і полюванні. Четверта – про життя дрібнопомісних людей.

Спогади про те, як місцеві жителі збирали антонівські яблука, пронизані радістю. Всюди витав запах яблук. У цей період року всі були зайняті одним об’єднуючим справою. Люди живуть в єдності з природою. Жителі радіють врожаю яблук, адже це означає, що весь рік буде врожайним.

Головний герой згадує, як здорово було знаходитися в садибі взимку, як чоловіки збиралися на полювання. А коли сам герой проспав полювання, він зрадів. Адже це означало, що він зможе цілий день перебувати в будинку і перечитувати свої улюблені книги. З якою любов’ю автор описує оздоблення садиби, кожну її деталь. Тут кожен неживий предмет немов знаходить душу.

Особливо поетично автору вдається описати природу. «Пам’ятаю великий, весь золотий, підсохлий і поріділий сад, кленові алеї, тонкий аромат опалого листя і запах антонівських яблук». Детально герой описує і місцевих жителів: Анну Герасимівну, Арсенія Семеновича.

Але поступово настрій у розповіді змінюється. На зміну садиб приходять дрібні маєтки. Ідуть з життя Анна Герасимівна, Арсеній Семенович. Запах антонівських яблук зник з садиб. І замість радості наступає щемлива смуток і ностальгія за минулими часами. Хід історії не змінити, герой це розуміє. Але ці теплі спогади про свою молодість у дворянській садибі він пронесе в собі через роки!

ПОДІЛИТИСЯ: