Аналіз оди Пушкіна «Вільність»

Твори великого і геніального поета А.С. Пушкіна завжди передають його думки і почуття, показуючи їх різноманіття і глибину. А їх він відчував протягом усього свого життя. У ранній творчості відомого всьому світу поета особливим, головним, місцем стояла волелюбна поезія. Якщо вивчити його вірші перших років, коли юний поет ще навчався в Царськосільському ліцеї, то можна помітити, що вже тоді юний Пушкін стверджував, що кожна людина повинна бути вільна, що він має на це право. Але ось тільки суспільство, уряд створює такі умови для життя народу, які просто не дадуть простій людині нормально існувати, роблячи його життя нестерпним.

Свій твір «Вільність» він створює ще в ранньому віці, наївно вважаючи, що дуже скоро воно стане відомо всім. Але вже в той час існувала цензура, яка відразу ж звернула увагу і на пушкінський стиль написання твору, але особливо було відзначено, що Пушкін вирішив сміливо і відкрито висловити свої волелюбні думки. Поет в той час вважав, що він має на це право. Дата створення волелюбної оди – 1817 рік. Цей рік важливий для поета ще й тим, що в цей час він закінчує і своє навчання в ліцеї. У цей час Олександр Сергійович ясно розумів, що він прийшов у літературу для того, щоб служити народу, а в його думках було велике бажання добитися свободи для всіх. Про це він і писав у своїх творах цього часу.

Але звернемося до тексту відомого віршованого твори великого літературного майстра слова Пушкіна. У початкових рядках оди поет кидає заклик до свободи і каже, що він сам готовий жертвувати і собою, і своїм благополуччям, і всім, що тільки у нього є, навіть своїм величезним талантом для того, щоб всі були вільні. Деякі рядки з волелюбної оди звучать як якесь заклинання: «Прийди, зірви з мене вінець». І як би сам передрікає автор собі долю, яка подарувала йому головне – талант. Але він не повинен витрачати його на дрібниці, а в своїх творах повинен говорити про головне, закликати до свободи людини в суспільстві.

Пушкін, звертаючись до впливових людей свого суспільства, гнівно висловлюється і дає попередження: «Тирани світу» Тремтіть! ». Ці слова поет виправдовує тим, що його цілі змушені в тому суспільстві, де немає свободи, що його слова шляхетні й необхідні. Адже він закликає народ стати вільним: «Повстаньте, занепалі раби!».

Але навіть в молодості, дивлячись на сучасне суспільство і на те, як страждає пригноблений народ, поет розуміє, що зміни в країні неможливі, але він бажає їх домогтися, щоб суспільство стало краще. Пушкін свого оді висловлює співчуття в тому, що закони, які керують суспільством, призводять до ганьби країни. Але ж їм повинні підкорятися всі люди його батьківщини. І якщо світу багатих вони можуть подобатися або навіть вони можуть дозволити собі бути до них байдужими, то для бідняків кріпосне право – це смерть і життя в неволі.

Пушкін намагається зрозуміти суспільство, в якому він живе. І поет сам робить висновки про те, що в Росії є всього лише дві основні сили: рабство і сила. Олександр Сергійович пишається тим, що саме російський народ зміг прославитися як сміливий і мужній, показуючи свою доблесть в боях, проявляючи себе героїчно і постійно здійснюючи подвиги. Великі перемоги належать російському народу! Але різкий контраст цього – це безправна і голодне життя простого народу, які є рабами кріпосного права.

Поет у своєму вірші замислюється про те, як буде виглядати російська життя, якщо все люди будуть вільні. І ця тема його настільки цікавить, що він звертається до історичних архівів знаменитої Запорізької Січі, де народ був вільний і рівноправний. В цей час і задумав великий поет свою оду, яка показала відносини самого автора до того ладу, який існував в Росії. Через весь текст «Вольності» йде не тільки аналіз російського укладу життя, а й дається негативна оцінка самодержавству, яке поет відкрито засуджує.

Одна з частин цього вірша присвячена поетичним роздумів про те, яке призначення людини в цьому світі. Автор відкрито говорить про те, що влада не повинна передаватися у спадок, що управляти російською державою повинен гідний. Противник самодержавної влади, Пушкін бачить і те, що простий народ за багато років кріпосного права став покірним, як раби, але ще і безграмотним. І поетові соромно через те, що найкращі люди його часу мовчали і соромилися такого становища поневоленого народу і того, що в країні відбувається беззаконня.

Пушкін в своїй оді виступає і як пророк, пророкуючи правителям не безсмертні життя, а нагороду вона. На жаль, цей твір відомого всьому світу поета за його життя так і не вийшло друком. Перший раз воно буде надруковано вже після смерті Пушкіна. Це зробить Герцен свого книзі «Полярна зірка» від 1856 року.

Варто зауважити, що сам поет у віршованому тексті призна

Посилання на основну публікацію