Здоров’я під охороною закону

Здоров’я людей – одна з найвищих цінностей суспільства. Тому в законодавстві багатьох країн передбачено право на охорону здоров’я. У нашій Конституції зазначено, що кожен має право на охорону здоров’я та медичну допомогу. Медична допомога в державних і муніципальних установах охорони здоров’я надається громадянам безкоштовно. Вживаються заходи з розвитку всіх форм безкоштовного і платного медичного обслуговування, а також медичного страхування.

Ми знаємо, що охорона здоров’я в СРСР було безкоштовним і це розглядалося як велике завоювання радянського ладу. Проте вже досить давно висловлювалися аргументи на користь лікування за гроші.

По-перше, безкоштовна допомога для хворого не є безкоштовною для суспільства: купуючи обладнання, оплачуючи працю лікарів, держава витрачає кошти, зароблені в інших галузях, що, звичайно, неминуче, бо більше взяти кошти нізвідки. Але при цьому якість і обсяг отримуваних людиною медичних послуг не залежать від його особистих відрахувань на потреби охорони здоров’я. В результаті держава визнало доцільним перейти на систему страхової медицини: регулярно виділяючи відповідні суми на ці потреби, людина буде отримувати відповідно до них і медичні послуги. Мало яка хворіє, що піклується про своє здоров’я людина може спокійно зустріти старість: на його страховому рахунку буде вже неабияка сума. Певну частину цих витрат може взяти на себе і підприємство, особливо зацікавлена в закріпленні кадрів. Така система страхової медицини існує в багатьох країнах. Перші кроки в цьому напрямку робляться і у нас.

Другий аргумент супротивників безкоштовного лікування: воно малоефективно, не дає необхідних результатів – клініки погано обладнані, лікарі неуважні, часом недостатньо кваліфіковані. Все це так. Але повністю згорнути систему безкоштовної медичної допомоги держава не може. Врахуємо, що далеко не кожен наш співвітчизник може оплачувати медичні послуги.

Про цю відповідальності держави перед суспільством і говорить нам закон.

Згадаємо ще про один положенні Конституції: приховування посадовими особами фактів та обставин, що створюють загрозу життю і здоров’ю людей, тягне за собою відповідальність згідно із законом. (Згадайте конкретні факти, які можна співвіднести з цим конституційним положенням.)

Посилання на основну публікацію