Як не програти в конфлікті

Навіть самий затяжний конфлікт рано чи пізно закінчується. І тоді настає остання стадія – вирішення конфлікту. Воно може бути повним або частковим. Як і в конфліктній ситуації, що передує розвитку інциденту, на заключній стадії також є чотири варіанти результату: підпорядкування, компроміс, переривання конфліктних дій, інтеграція.

У разі підпорядкування одна зі сторін повністю або частково приймає правила, нав’язані іншою стороною. Неважко здогадатися, що особливої ​​радості таке завершення конфлікту у переможеного не викликає. Швидше за все, при інших обставинах конфлікт може поновитися. Поступилася сторона буде намагатися взяти реванш.

Компроміс цілком відповідає прислів’ю «Поганий мир краще доброї сварки». У цьому випадку обопільні поступки пом’якшують причини конфлікту. Можливо, що такий стан влаштує конфліктуючі сторони більше, ніж сутичка і продовження протистояння.

Переривання конфліктних дій можливо з різних причин. Воно можливе за бажанням сторін або в результаті вичерпання самої причини. Можливе переривання конфліктних дій і через об’єктивного поділу конфліктуючих (наприклад, якщо один з конфліктуючих їде в інше місто або переходить в іншу школу).

Найкращим результатом конфлікту можна вважати інтеграцію. Слово це означає «об’єднання будь-яких елементів в єдине ціле». Така інтеграція можлива, якщо в процесі конфлікту обидві сторони зробили для себе важливі висновки для зміни позиції, якщо в результаті сформувався єдиний думку. Погодься, такий результат можна вважати найкращим. Але на жаль, в житті він зустрічається нечасто.

Найчастіше конфлікти не проходять безслідно. Вони залишають неприємний осад.

Звичайно, в гострій стадії розвитку конфлікту важко віддавати звіт своїм діям, та й дії інших неможливо оцінювати об’єктивно. Перше правило тут – «вчіться панувати собою». Для цього треба проаналізувати виниклий конфлікт, спробувати відрізнити головне від другорядного. Часто такий аналіз допомагає побачити, що привід до конфлікту виявився ничтожнее наслідків, до яких призвів розвиток ситуації.

Дуже корисно розглянути ситуацію з різних сторін. Звичайно, власна позиція завжди здається більш правильною. Ну а якщо спробувати прийняти точку зору іншого учасника, постаратися (як говорить прислів’я) «увійти в черевики іншого і пройти в них хоча б версту»? Можливо, тоді конфлікт здасться менш гострим, а власні дії – зовсім неідеальними? Тільки в цьому випадку треба постаратися бути чесним, що не ідеалізувати себе.

Прийняти іншого таким, яким він є, не перестаючи його любити і не змінюючи ставлення до нього, складає сутність пробачення.

Образа розчиняється в теплі пробачення. Прощення ж полягає в тому, що ти перестаєш оцінювати іншого, не судиш його. У Євангелії говориться: «Не судіть, і не судимі будете; бо яким судом судите, таким будете судимі … »(Мф. 7: 1-5). І ще: «Тоді Петро приступив тоді та запитався: ” Господи! Скільки разів прощати брату моєму, согрешившему проти мене? До семи чи раз? “Ісус каже йому:” Не кажу тобі: “до семи”, але до се- міжди сімдесяти раз “» (Мф. 18: 21, 22).

Джерелом образи є завзятість, з яким ти відмовляєшся визнати свободу і індивідуальність іншої людини.

Нетерпимість – це прихована жорсткість по відношенню до інших, відмова приймати їх самостійними, вільними особистостями.

Зберігаючи свої жорсткі очікування, ти збираєшся прийняти в іншому тільки хороші риси, а погані відкинути. За цю нетерпимість ти отримуєш негайне відплата у вигляді образи і страждаєш заслужено.

Коли все ж таки важко зрозуміти і пробачити іншого, але це все- таки необхідно, можна вдатися до нейтрального посереднику. Не завжди третій – зайвий. Сторонньому, не втягнуть у конфлікт людині легше побачити справжні причини і допомогти встановити контакт з кожним учасником конфлікту. Практика посередництва широко використовується в конфліктах між державами, але значно рідше до неї звертаються учасники міжособистісних конфліктів.

Посилання на основну публікацію