Як людина реалізує себе

Ймовірно, кожна людина хотіла б, щоб життя його не пройшла марно. Коли людина йде з життя, на надгробку пишуть: народився в такому-то році, помер у такому-то. Між двома датами – риска. Що стоїть за цією рискою? Пив, їв, ходив по землі – і все? Або залишив після себе добру пам’ять?

Згадаймо А. С. Пушкіна: «Ні, весь я не помру – душа в заповітній лірі мій прах переживе і тління втече …» Що залишається людям? Створене творчістю поета – його вірші, поеми, повісті. Архітектори і будівельники залишають людям міста і села, вчені та письменники – книги, садівники – парки і сади. Але не всім же бути будівельниками та садівниками, скажете ви. І вірно. Однак філософи помітили: людині властиво бажання чимось виділитися, чимось відзначитися, стати поміченим, відомим, заслужити визнання, яке збереглося б і після того, як він піде з життя. Однак таке бажання іноді приймає потворну форму. Так, грек з міста Ефеса Герострат в IV ст. до н. е., щоб обезсмертити своє ім’я, спалив храм Артеміди – одне з семи чудес світу.

Зараз в нашому житті все більша увага приділяється придбанню матеріальних благ. Володіння речами саме по собі не характеризує людину: той, хто має речі, може бути і гідним і нікчемним людиною. Німецький психолог і соціолог Еріх Фромм (1900-1980) писав: «… Більшість людей вважає, що відмовитися від своєї орієнтації на володіння занадто важко: будь-яка спроба зробити це викликає у них сильне занепокоєння, ніби вони позбулися всього, що давало їм відчуття безпеки, ніби їх, не умеюшіх плавати, кинули в пучину хвиль. Їм невтямки, що, відкинувши костиль, яким служить для них їхня власність, вони почнуть покладатися на свої власні сили і ходити на власних ногах ». Як це розуміти? Людина, як вважає Е. Фромм, повинен бути активним. А це означає «дати проявитися своїм здібностям, таланту, всього багатства людських обдарувань, якими – хоча й різною мірою – наділений кожна людина».

Здібності, обдарування людини виявляються і розвиваються в процесі діяльності.

Дитина грає. Складає з кубиків будинок. Будує з піску фортеця. Збирає модель з деталей конструктора. Грає в маму, укладаючи спати ляльку, в льотчика, продавця, водія автомашини, космонавта. У грі він повторює дії старших, набуваючи перший досвід людської діяльності. Гра вчить дитину планувати свої дії, намічати їх цілі, шукати відповідні кошти. В ігровій діяльності розвиваються різноманітні людські якості.

Настає час, коли поруч з ігровою розвивається навчальна діяльність. У ній * крок за кроком освоюється досвід. Вивчаючи навчальні тексти, читаючи твори художньої літератури, вирішуючи завдання, виконуючи різноманітні навчальні завдання, людина набуває необхідні для життя в суспільстві знання та вміння, вдосконалює мислення і мова, розвиває свої творчі здібності, набуває професію. Поряд з навчанням з’являється трудова діяльність. Спочатку це робота по дому, потім, можливо, в шкільній майстерні, на присадибній ділянці і далі праця дорослої людини – професійна діяльність на виробництві, у сфері послуг, інтелектуальна діяльність. Праця розширює творчі можливості людини, сприяє формуванню цілеспрямованості, самостійності, наполегливості, товариськості та інших людських якостей.

Трудова діяльність може бути різною. Оброблені поля, знаряддя праці, житлові будинки і храми – все це плоди виробничої діяльності. «Руська Правда», Судебник 1497, інші законодавчі акти – результат державної діяльності. Розширення меж, формування багатонаціональної держави – наслідок політичної діяльності. Перемоги на Чудському озері, на Куликовому полі, в Північній війні або Вітчизняній війні 1812 г.-результат військової діяльності. Відкриття М. В. Ломоносова, винаходи І. П. Кулібіна, праці Д. І. Менделєєва – продукт інтелектуальної діяльності. Знаменитий російський балет, картини передвижників – втілення художньої діяльності.

У діяльності відбувається самореалізація особистості, т. Е. Втілення в дійсності планів, життєвих цілей, що можливо лише за умови вільної діяльності людини. Спонукає до неї насамперед внутрішня потреба людини, власне прагнення до виконання своєї життєвої мети, до власного вільному розвитку.

Життєві цілі можуть бути самі різні: хтось хоче присвятити своє життя науці, хтось – бізнесу, інший бачить себе військовим або мріє мати велику сім’ю і виховувати дітей. При цьому важливо, щоб цілі кожного не розходилися з інтересами суспільства. Тому, наприклад, не випадково в наш час велику заклопотаність всюди викликає діяльність хакерів – комп’ютерників, проникаючих в чужі інформаційні системи з метою оволодіння інформацією або введення в них неправдивих даних.

Здійснення життєвих цілей – самореалізація – вимагає напруги сил людини і може розглядатися як один з показників його сили волі. У процесі самореалізації, в ході своєї діяльності, людина долає виникаючі труднощі, свою власну лінь, боязкість, невіра у власні сили. Завдяки цьому досягаються значимі для суспільства результати, розвиваються здібності особистості. Саме суспільно корисні результати самореалізації людини приносять йому повагу і визнання з боку інших людей, т. Е. Відбувається самоствердження особистості.

І ми сподіваємося, що ви поділяєте думки, висловлені Антоном Павловичем Чеховим: «… хочеться жити незалежно від майбутніх поколінь, і не тільки для них. Життя дається один раз, і хочеться прожити її бадьоро, осмислено, красиво. Хочеться грати видну, самостійну, розсудливу роль, хочеться робити історію, щоб ті ж покоління не мали права сказати про кожного з нас: то було нікчемність або ще гірше того … ».

Підіб’ємо підсумок. Які ж відмінності людини від тварин? По-перше, людина здатна виробляти знаряддя праці, використовувати їх. По-друге, він володіє складно організованим мозком, мисленням і членороздільною мовою. По-третє, людина здатна до цілеспрямованої творчої діяльності.

Людина – біосоціальна істота, що представляє собою особливу ланку в розвитку живих організмів на Землі.

Посилання на основну публікацію