Хто такий мізантроп – коротко

Отже, за визначенням мізантроп – це слово, яке має під собою грецьке коріння. Воно складається з двох частин: мез – ненависть і апропос – людина. В результаті ми отримуємо, що це людина ненавидить людей (всіх людей, тобто суспільство в цілому).

При цьому дане слово є повним антонімом (протилежністю) вже розглянутого нами раніше слову «філантроп» (це людина люблячий людей). Дивіться самі, наприклад філантроп, який побачив «оступився» людини (який потрапив в біду – бідність, хвороба, смугу невдач), зазнає бажання йому допомогти, а мізантроп лише гидливо відійде в сторону, побачивши чергове підтвердження своєї теорії (нікчемності людей).

Але в той же час воно не є синонімом слову «соціофобія». Чому ж «мізантропія» не дорівнює «социофобии»? Тому що перше – це якась психологічна особливість людини (ну, не любить він людей і що?), А от друге – це вже, як кажуть, діагноз (неконтрольований страх перед суспільством). Так, і з соціопатією порівняння буде недоречно в силу хворобливої ​​природи останньої (по суті, це діагноз, а не риса характеру),

Мізантроп не боїться людей, як соціофобія, а просто відчуває до них почуття схоже з гидливістю.

Також не варто плутати їх з інтровертами. Останні нічого поганого в людях і суспільстві в цілому не бачать. Просто вони швидко втомлюються від спілкування і набагато краще відчувають себе на самоті. Це самодостатні люди без будь-яких претензій до оточуючих, крім того, щоб їх не дуже діставали (дошкуляли порожніми розмовами).

Мізантропія найчастіше характеризується загальною неприязню людини до всієї громади в силу недосконалості всіх його окремих представників (апріорі). В окремих випадках це може виражатися в непристойних висловлюваннях по відношенню до оточуючих (якщо людина ставиться до екстравертів), або в нагромадженні внутрішнього роздратування (характерно для інтровертів).

Такі люди як би протиставляють себе суспільству не бажаючи з ним стикатися. Це яскраві індивідуалісти, які не хочуть грати за загальноприйнятими правилами (підтримувати бесіду, сидіти поруч з кимось, бути в натовпі). Іноді крайні випадки можуть характеризуватися боязню людей (як чистюля боїться забруднитися).

Але це на значить, що мізантропи все життя самотні. Зовсім ні. У них, як правило, є вузьке коло «довірених» людей, з якими вони можуть спілкуватися. Природно, що такі люди проходять дуже ретельний відбір на предмет наявності у них в меншій мірі тих «недоліків», на яких зациклений даний конкретний «Людиноненависник».

Зате мізантропія ніяк не поширюється на тварин. Їх такі люди можуть любити навіть більше, ніж це роблять інші, напевно, в силу того, що потреба любити є.

Мізантропія не завжди стан постійне (від народження і до смерті). Наприклад, воно властиво багатьом підліткам тільки під час перехідного віку.

Хоча для когось вона може стати життєвою філософією, якої людина буде слідувати все життя або може її змінити під впливом свого накопиченого досвіду аж до перетворення в філантропа.

Посилання на основну публікацію