Відношення людини до самої себе. Самооцінка

У сфері психології особистості величезне значення має ставлення людини до самої себе. Способом вивчення психічних явищ є самоспостереження (інтроспекція). А найважливішою характеристикою внутрішнього світу – самооцінка, тобто «вдумливе ставлення людини до себе» [9, с. 21]. Самооцінка – це оцінка людиною своїх якостей, можливостей, здібностей, свого місця серед людей. Самооцінка буває завищена, занижена та адекватна (збалансована). Завищена або занижена самооцінка призводять до психологічного конфлікту особистості (у даному випадку мова йде про внутриличностном конфлікті).

Показником самооцінки виступає рівень домагань, який відображає бажаний рівень самооцінки особистості. Рівень домагань формується через внутрішню установку на досягнення результату, а також через зіставлення своїх і чужих досягнень. Виходить, що людина оцінює себе не тільки через порівняння своїх домагань з реальними результатами своєї діяльності, але порівнюючи себе з іншими людьми. Якщо домагання і самооцінка збалансовані, то у людини виникає радість і почуття самоповаги; якщо немає – то образа, розчарування.

Найважливішою характеристикою психологічного стану особистості виступає самоповагу. В самоповазі виражається почуття власної гідності. Американський психолог У. Джемс придумав формулу визначення самоповаги. Це співвідношення успіху і домагань. Тобто чим нижче домагання і вище успіх, тим вище самоповагу. І навпаки, чим вище домагання і нижче успіх, тим нижча самоповага. Таким чином, щоб людина з великими претензіями почував себе задоволеним, він повинен досягти високих життєвих результатів.

Психологія несвідомого

У сфері людської психіки велику роль відіграють неусвідомлювані явища, що отримали назву «несвідоме». Несвідоме людиною не контролюється. Це наш психічний стан, у якому ми не віддаємо собі звіту.

Найчастіше людина не усвідомлює в собі ті властивості, які для нього не значимі (наприклад, своїй грубості, неохайність). Буває ситуація, коли, усвідомлюючи якісь свої властивості, людина не усвідомлює внутрішніх і зовнішніх причин (не може усвідомити причини неприязні до кого-небудь, а причиною може бути заздрість, яка не усвідомлюється). Не усвідомлюються психічні автоматизми, звичні дії. Людиною не усвідомлюються ті якості, які суперечать усталеним Я-образу і знижують рівень самооцінки.

У психічному житті людини величезну роль грає психологічний захист.

Психологічна захист – це «огорожа свідомості» від травмуючих нас переживань. Це «здатність нашої психіки перешкоджати (зводити до мінімуму) усвідомлення травмуючого переживання».

Психологічна захист не усвідомлюється людиною. Вона відгороджує свідомість від травмуючих переживань (фрустрацій).

Розглянемо варіанти психологічного захисту.

1. Втеча, яке проявляється як: відхід у себе; компенсація (заняття іншою справою, тим, що виходить, замість того, яка не виходить); сверкомпенсация (коли людина починає займатися чимось одним, все інше його не цікавить); витіснення (прагнення уникнути неприємної ситуації, яка виражається в «забуванні», аж до прямого заперечення неприємного події, тобто його дійсного забування).

Психологічна компенсація може також проявлятися у відшкодуванні «недорозвинених чи порушених психолог ических функцій шляхом перебудови наявних. Наприклад, обмеженість пам’яті компенсується мисленням».

2. Регресія – повернення людини до більш простих форм поведінки, наприклад, примхливість у дорослого індивіда».

3. Раціоналізація-виправдання власних вчинків посиланням на зовнішні обставини, примус, традиції, відданість ідеї і т. д.

Всі ці варіанти психологічного захисту пов’язані з збереженням нашого «Я», з підтриманням стабільності та внутрішньої єдності Я-образу.

Loading..

ПОДІЛИТИСЯ: