Суспільство: поняття та сутність

Суспільство – від латинського слова «societas» – об’єднувати, поєднувати. Спочатку під суспільством розуміли союз, співпраця. Синонім слова «суспільство» – соціум.

Суспільство в широкому значенні – це виділилася з природи частина матеріального світу, що складається з людей, об’єднаних спільною діяльністю й спілкуванням, наділених свідомістю і волею.

Суспільство – це цілісна система, в якій системоутворюючим елементом виступають різноманітні відносини, як «ниточки», що зв’язують людей.

У вузькому сенсі під суспільством розуміють історичний етап розвитку спільного життя людей (первісне суспільство, рабовласницьке), або конкретне суспільство в певний проміжок часу (наприклад, сучасне білоруське суспільство).

Суспільство – це система взаємодій і відносин між людьми. Основні ознаки суспільства: 1) в суспільстві діють люди, наділені свідомістю, прагнуть до досягнення різних цілей; 2) люди вступають у суспільні відносини.

«Суспільство – це система різноманітних відносин і взаємодій людей. Їх конкретну сукупність тепер часто називають ще соціумом».

В процесі діяльності та спілкування формуються суспільні відносини. Суспільні відносини – це різноманітні зв’язки, взаємодії між людьми як на рівні великих соціальних груп,так і всередині їх.

Суспільні відносини поділяються: 1) на матеріальні відносини, що складаються об’єктивно в процесі практичної діяльності людей. Поділяються на економічні (або виробничі відносини) і позаекономічні («відтворення» самої людини); 2) духовні відносини, які формуються під впливом свідомості та визначаються цінностями: моральні, релігійні, політичні, правові, естетичні та інші відносини. Матеріальні та духовні відносини були докладно вивчені в марксизмі. Матеріальні відносини належали до базису, духовні – до надбудові; 3) міжособистісні відносини – їх вивчали соціологи Макс Вебер, Питирим Сорокін.

Соціальність матеріалізується у створених людьми предмети (знаряддя праці, книжки, гроші) і громадських встановленнях, створюваних людьми (норми, закони, уявлення про добро і зло, прекрасне і потворне, про дозволеному і забороненому). Все це є прояви відносин між людьми.

Суспільні відносини об’єктивно обумовлені, пов’язують людини з соціальною групою. Рівень взаємодії між людьми в групі формує міжособистісні відносини. Емоційне ставлення людини до самої себе формує внутрішньоособистісні відносини. На рівні класів, націй виникають суспільні відносини у великих соціальних групах. Соціальна група – сукупність людей, об’єднаних певними ознаками, інтересами.

Тільки в суспільстві можлива самореалізація людини, щоб реалізувати своє індивідуальне «Я», треба взаємодіяти з іншими людьми.

Суспільні відносини не можуть існувати без комунікації. У житті суспільства величезну роль відіграє комунікативна діяльність. Вона служить для спілкування та розвитку суспільних відносин.

Уявлення про суспільство в своєму розвитку пройшли складну еволюцію. Безліч теорій можна згрупувати в декілька підходів.

1. Соціологічний ідеалізм – перше напрям у поясненні суті суспільства. Соціальні особливості залежать від комплексу ідей, вірувань, міфів. Суспільство розуміється як єдина історично розвивається духовна цілісність («надиндивидуальная реальність»). Найбільш яскраві представники – Платон, Гегель, Кант. Російсько-американський соціолог XX в. П. Сорокін виділяв в історії суперсистеми, в основі яких лежить тип світогляду.

2. Натуралізм (натуралістичний підхід) – суспільство розуміється як продовження закономірностей природи. Його варіанти: гео – графизм, органицизм, біологічний детермінізм.

Географизм (або географічний детермінізм) виник на початку XVIII ст. в роботах Монтеск’є. Особливості суспільства пов’язуються з природно-географічними умовами.

Органицизм пов’язують з ідеєю Т. Гоббса про державу як цілісному організмі (Левиафане). Аналогії між організмом і суспільством були показані Р. Спенсером.

Біологічний детермінізм (О. Уілсон, Р. Докінс) визначав суть суспільства через біологічні (генетичні, статеві, расові особливості людей.

3. Матеріалістичне розуміння історії – історичний матеріалізм, розроблений К. Марксом та Ф. Енгельсом, заклав уявлення про те, що суспільне буття (матеріальні умови життєдіяльності людей) визначає суспільну свідомість.

4. Психологічний напрям виникає в кінці XIX століття. В основі соціальної психології лежить колективне несвідоме, яке визначає механізми поведінки великих мас людей. Основні представники – Г. Тард, Л. Уорд, 3. Фрейд.

5. Технократизм виникає в XX столітті в роботах Т. Веблена, Дж. Бернхема, А. Турена. Техніка визнається першоосновою, першопричиною всіх суспільних змін.

Наука, що вивчає суспільство, називається соціологією (від лат. societas – суспільство і logos – слово, вчення). Соціологія виникає в 30-ті роки XIX ст. Її основоположники – французький мислитель Огюст Конт і англійський мислитель Герберт Спенсер. Вони вперше зробили товариство предметом самостійного дослідження, почавши вивчати суспільство як цілісний організм і прагнучи відкрити закони розвитку цього організму. Конт є автором слова соціологія, тобто наука про суспільство.

Соціологія, по Конту, наука позитивна. Вона повинна використовувати ті ж методи пізнання, що й природничі науки (фізика, математика), наприклад, спостереження, збір фактів, експеримент. Всі філософські (тобто метафізичні) і ціннісні міркування про суспільство є ненауковими.

Конт вважав, що суспільство розвивається за об’єктивними законами, що в суспільстві діє закон «інтелектуальної еволюції». Структура соціології включає соціальну статику (вивчення соціальної структури) та соціальну динаміку.

Спенсер – прихильник органицизма – розглядав суспільство за аналогією з живим організмом. Він вважав, що суспільство складається з індивідів і функціонує подібно до того, як функціонує організм, що складається з клітин. Спенсер вивів загальні закономірності суспільства і біологічних організмів, які проявляються в двох функціях: інтеграції та диференціації.

Loading..

ПОДІЛИТИСЯ: