Що таке світова економіка

Світова економіка – це сукупність національних господарств та недержавних структур, пов’язаних між собою системою міжнародних відносин. Світова економіка виникла завдяки міжнародному поділу праці (МРТ, виробництво державами певних товарів і послуг в розрахунку на експорт), що спричинило за собою як поділ виробництва (міжнародну спеціалізацію), так і його об’єднання (кооперацію).

Спочатку МРТ виникло через різні природні умови в різних країнах, що спричинило за собою спеціалізацію окремих країн на виробництві певних видів товарів. Почасти таке розуміння МРТ актуально і зараз, проте на спеціалізацію впливають і інші фактори, в першу чергу – рівень економічного розвитку, але також і сила традиції: до сих пір економіка Еквадору в значній мірі пов’язана з експортом бананів, Ефіопії – кава, а Кот д д’Івуара – какао.

Існування МРТ викликало формування системи міжнародних торговельних зв’язків. Якщо раніше вважалося, що держава зобов’язана виробляти все необхідне в своїх кордонах, то зараз імпортом не гребують навіть найбільш економічно розвинені країни. Імпорт – це сукупність товарів і послуг, що ввозяться з комерційними цілями в межі держави. Протилежний процес носить назву експорту і являє собою сукупність товарів і послуг, що вивозяться з тими ж цілями. Різниця між вартістю експорту та імпорту становить сальдо торгового балансу. Якщо превалює експорт, сальдо вважається позитивним, якщо імпорт – негативним.

Історично склалися два підходи до зовнішньої торгівлі: протекціонізм (прагнення захистити внутрішнього виробника від конкуренції заборонними або обмежувальними митами) і вільний ринок (відмова від будь-яких обмежень на зовнішню торгівлю). У минулому між державами велися торговельні війни – послідовне введення двома державами серії обмежень на імпорт товарів, що становлять важливі статті експорту держави-конкурента. Крайній випадок торгової війни – накладення ембарго (повна заборона на торгівлю з визначеною державою). В даний час протекціонізм значною мірою йде в минуле, поступаючись місцем повсюдного визнання принципів вільної торгівлі.

Для постіндустріального суспільства характерна економічна інтеграція – формування регіонально-господарських комплексів на основі міждержавного регулювання зовнішньої торгівлі і руху факторів виробництва. У світі діє значна кількість інтеграційних угрупувань, серед яких найбільш значне місце займає Європейський союз, який зумів навіть домогтися введення єдиної європейської валюти – євро. Існують і інші регіональні об’єднання, які не зуміли, правда, досягти такої ж високого ступеня інтеграції (АСЕАН в Південно-Східній Азії, НАФТА в Північній Америці і т. Д.). Успішно діють міжнародні організації, що координують збут певних видів продукції (найбільш відома ОПЕК, яка об’єднує деякі держави – експортери нафти).
Особливе місце в світовій економіці займають міжнародні фінансові організації – Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції і розвитку, Азіатський банк інфраструктурних інвестицій і т. П., Що регулюють міжнародний ринок капіталу.

В епоху «холодної війни» (2-я половина XX ст.) Радянська економічна теорія подразделяла всі держави світу на три категорії: розвинені капіталістичні країни, соціалістичні країни і країни, що розвиваються ( «третій світ»). Базуються на основі цієї методології схеми можна зустріти і зараз: перша категорія – це розвинені країни з ринковою економікою, колишні соціалістичні країни – це країни з перехідною економікою (до них відноситься і Росія), «третій світ» – країни, що розвиваються з ринковою економікою. Розвинені країни з ринковою економікою відповідають приблизно за три чверті світового ринку, поставляючи широкий спектр продукції, в основному капіталомісткі і високотехнологічні товари.

Решта держави пропонують на світовому ринку в основному сировинні товари (енергоносії, метали, продукти сільського господарства).

Територія України з раннього середньовіччя була постачальником на світовий ринок сировини, так чи інакше пов’язаного з лісом (хутро, віск, мед, згодом будівельний ліс, дьоготь – «українське масло», поташ). У XIX – першій половині XX століття Україна стає експортером сільськогосподарської продукції, в першу чергу зерна. Після Другої світової війни основу експорту нашої країни становлять енергоносії – нафту, а потім і газ. Унікальність структури експорту сучасної України визначає наявність в ній, поряд з сировиною, високотехнологічної продукції, пов’язаної з оборонним комплексом (озброєння, космічні технології), а також ядерною енергетикою.

...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Що таке гуманізм