Релігійні та наукові уявлення про походження людини

Вже на ранніх стадіях розвитку людства люди прагнули відповісти на питання: звідки взялася людина і яка його сутність? У філософії ці роздуми стали називатися «проблема людини».

Існує кілька точок зору на походження людини: міфологічна, релігійна, природничо-науковий.

Міфологічні концепції засновані на тому, що людина з’явилася дивним чином з землі, повітря, дерев. Міфи про походження людини називаються антропогонічними міфами.

Релігійні концепції засновані на креационизме (акті творіння). Людина – істота створене, створене надприродною божественною силою. В Біблії і Корані описано творіння людини Богом. Людина створена за образом і подобою Бога, значить – володіє особливим призначенням. В людині є тілесне і духовне (тобто земне і божественне). Основні ідеї релігійної концепції походження людини: 1) ідея дива; 2) у людини є душа – то, що відокремлює його від тваринного світу; 3) душа людини безсмертна. У релігійних концепціях немає переконливих доказів творіння, все приймається на віру (догматизм). У християнській релігії людина був створений на шостий день від початку створення світу.

По мірі накопичення знань у біології, антропології, потім генетики – з’являються природничонаукові концепції походження людини К. Лінней включив людини в класифікацію видів тваринного світу, відводячи людині місце в загоні приматів класу ссавців, дав йому видова назва Номо sapiens (людина розумна). До природничих концепцій походження людини відносять еволюційну теорію Ч. Дарвіна і трудову теорію Ф. Енгельса.

Ч. Дарвін (роботи «Походження видів і природний відбір» 1859 р., «Походження людини і статевий відбір» 1871 р.) створив теорію антропогенезу, тобто дав біологічне обґрунтування походження нового виду – людини розумної. Головний фактор еволюції по Дарвіну – природний відбір (боротьба за існування + мінливість + спадковість). У рамках еволюційної концепції людина розчинявся в світі тварин, так як людські якості – лише багаторазово посилені інстинкти тварин. Пояснюючи походження людини як нового виду, Дарвін не зумів обгрунтувати причини виділення людини з світу тварин, його концепція не розкривала становлення людини як соціальної істоти.

У трудовій теорії Ф. Енгельс (робота «Роль праці в процесі перетворення мавпи в людину» 1876 р.) показав єдність становлення людини як біологічного виду і як соціальної істоти, тобто він створив теорію антропосоциогенеза. Антропосоциогенез – це тривалий історичний процес еволюційного становлення людини як біологічного виду і істоти соціальної.

На становлення людини вирішальний вплив надали соціальні фактори – праця і мовне спілкування. Праця – доцільна вплив людини на природу за допомогою знарядь праці для отримання необхідних благ. Праця вплинула на формування руки людини, мозку, розвиток комунікаційного взаємодії.

Процес антропосоциогенеза за різними версіями відбувався у проміжок 1-5 млн років тому, коли з’явилися гомініди (предлю – ді). Прабатьківщиною людини багато антропологи вважають Східну Африку.

Людина розумна – homo sapiens – з’явився 40-50 тис. років тому. Найдавніші останки виду homo sapiens знайшли у Франції в гроті Кро-Маньйон, тому його назвали кроманьонцем.

З точки зору сучасного наукового знання на появу людини вплинули природні, біологічні і соціальні чинники. Природні фактори: зміна клімату (похолодання, природна радіація). Серед біологічних факторів виділяють: генетичні мутації, морфологічні зміни тіла (особливості будови щелеп, кінцівок, мозку). Деякі автори виділяють гоминидную тріаду (прямоходіння, кисть з розвинутим великим пальцем, розвиток лобових часток кори головного мозку).

До соціальних чинників відносять: а) праця як орудийную діяльність; б) спілкування в спільній трудовій діяльності, яке вплинуло на виникнення мислення і мови; в)виникнення надприродних соціально-моральних заборон: табу на вбивство одноплемінника (санкція за порушення табу – остракізм (вигнання з племені)); зміна форми сімейно-шлюбних відносин (перехід від ендогамії до экзогамии, введення заборони на інцест); підтримка слабких, немічних членів громади. Все це створило передумови для переходу від первісного стада до кровно-родинної общини, яка стала першим власне людським колективом.

Хронологія становлення людини (етапи антропосоциогенеза):

1-5 млн років тому з’явилися гомініди. Сімейство гомінід включає: 1) предлюдей (австралопітек), 2) найдавніших людей (пітекантроп), 3) древніх людей (неандерталець) і 4) людини сучасного типу (кроманьйонець).

Один з перших копалин предків людини – австралопітек (предчеловек). Останки австралопітека були знайдені в 1974 р. в Ефіопії на річки Аваш в урочищі Хадар. Це була істота жіночої статі, яким було дано ім’я Люсі. Австралопітеки жили понад 2 млн років тому. Вони були зростом не вище 1 м, а об’єм мозку в 3 рази менше, ніж у сучасної людини. «Австралопітеки стояли на порозі переходу від тварини до людини».

Потім з’явився homo habilis – людина уміла.

Пітекантроп (найдавніший людина) жив 500-800 тис. років тому. Зростання пітекантропів був не менше 170 см, об’єм мозку – 850-900 см куб., вони «систематично використовували вогонь для обігріву та приготування їжі». Вважають, що пітекантропи були «здатні видавати різні звуки, але ще не знали мови».

Наступним видом в процесі антропогенезу став homo erectus – людина прямоходяча (жив 200-100 тис. років тому).

Неандерталець (древній людина) з’явився 100 тис. років тому. Неандертальці були здатні добувати вогонь, будували примітивні житла та виготовляли одяг із шкур. Але вони не володіли повною мірою членороздільної промовою, хоча і почали її освоювати. Неандертальці «стояли напередодні людської цивілізації». У повному розумінні людиною сучасного типу стає кроманьйонець. Антропологи вважають, що протягом кількох тисяч років неандертальці жили в той же час, коли і кроманьйонці. Проблема співіснування цих двох підвидів homo sapiens є дискусійною, але більшість науковців єдині в тому, що кроманьйонець не стався від неандертальця. Таким чином, і розвитку гомінідів були і тупикові гілки. Є гіпотеза, що неандертальці не витримали конкуренції з кроманьйонцями як більш інтелектуальними істотами.

Кроманьйонець (людина сучасного типу) з’явився 40-50 тис. років тому. Ріст до 180 см, об’єм черепа – до 1600 см. куб. Володів мовою, промовою, сприймав себе як суспільна істота. Кроманьйонець перервав природну лінію розвитку гомінід і почав еволюцію як справді соціальної істоти.

При періодизації первісної історії виділяють наступні історичні епохи: кам’яний вік (палеоліт, мезоліт, неоліт), бронзовий вік (з 5 по 1 тис. до н. е..), залізний вік (перше тисячоліття до н. е..). У проміжок 8-3 тис. до н. е. відбулася неолітична революція, яка знаменувала собою перехід від присваивающей економіки (збиральництво, полювання) до виробляє (землеробство, скотарство); перехід від докласового і догосударственного стану до класового суспільству і становленню перших на Землі держав. Неолітична революція створила передумови для виникнення перших держав і цивілізацій на стародавньому Сході (Шумер, Вавилон, Єгипет, Індія, Китай).

Крім вищеназваних концепцій походження людини виділяють і ряд альтернативних концепцій. До них відносять уфологічну (космічне походження людини, пов’язане з прибульцями); ігрову (В. Хейзінга), символічну (осіб виникає завдяки розвитку знакових систем, одна з них – мова); психологічну (3. Фрейд), тендерну (соціальна організація виникає в результаті того, що чоловіки домовилися про розподіл жінок), соціо-біологічну (зачатки соціальної організації людини лежать в тваринному світі, людина – це лише вища тварина, особливості суспільства залежать від генетики, расових відмінностей), кратологическую ((від грец. kratos – влада, logos – слово) лідери, ватажки встановили систему правил поведінки для племені).

Посилання на основну публікацію