Природне і суспільне в людині

Людина – біосоціальна істота, з одного боку, є породженням природи, з іншого боку, ефективно функціонує в особливому середовищі – суспільстві, що є відокремленою частиною природи. Основні підходи до проблеми походження людини: релігійний, природничо-науковий, уфологічний.

З біологічної точки зору людина – вид живих істот (homo sapiens – людина розумна), що функціонує подібно до інших споріднених видів (гоминидам). Він володіє системами органів, аналогічних органам інших ссавців. Зокрема, тварини, як і людина, мають нервової системою і здатні відчувати і сприймати навколишню дійсність.
З соціальної точки зору людина чітко протистоїть тваринного світу:
Володіє абстрактним мисленням. Мислення – властивий тільки людині процес відображення навколишнього реального світу, що дозволяє створювати адекватну картину реальності.
Володіє промовою. Мова – реалізація мови, який являє собою складну знакову систему, що дозволяє людям повноцінно обмінюватися інформацією.
Здатний до осмисленої творчої діяльності, тоді як тварини підкоряються інстинктам. Інстинкт – набір реакцій, що становить основу поведінки тварин, якими вони реагують на зовнішні або внутрішні впливи, що є вродженим і не вимагає осмислення.
Людина виготовляє знаряддя праці різного ступеня складності і активно користується ними. Тварини здатні користуватися різними предметами для своїх цілей, але не можуть їх виготовляти. Щоб стати повноцінною особистістю, людина проходить через тривалий процес виховання в людському середовищі. Тварини, чия поведінка регулюється інстинктами, не потребують вихованні в середовищі собі подібних. Процес освоєння людиною прийнятих в суспільстві норм носить назву соціалізації (див. 3.13).
Людина – соціальна істота. Він повноцінно функціонує тільки в соціальному середовищі – суспільстві

...
ПОДІЛИТИСЯ: