Політичне лідерство та його типи

Політичне лідерство – це постійне пріоритетний вплив з боку певної особи (лідера) на все суспільство, організацію або групу.
Тема лідерства взагалі і політичного лідерства зокрема ще з античних часів привертала увагу авторів, які пишуть на соціально-політичні теми. Практично всі політологи визнають реальність лідерства, хоча панувала за радянських часів марксистська наука розглядала політичне лідерство в рамках концепції класової боротьби. Згідно В. І. Леніну, «маси» діляться на «класи», «класами» керують політичні партії, політичні партії управляються групами осіб, які називаються вождями. Для марксистів лідерство позбавлялося свого особистісного начала, а лідери поставали найбільш свідомими представниками свого «класу». Автори, які не дотримуються марксистських поглядів, бачать в лідерах і лідерство особливий феномен, заснований на прагненні одних людей ( «великих») керувати іншими ( «масою») і на визнання останніми за ними цього права.

Дослівний переклад англійського слова «лідер» на українську мову – «вождь», однак воно вживається в більш вузькому сенсі – лідер племені ( «вождь червоношкірих») або лідер тоталітарної держави ( «великий вождь товариш Сталін»). Вважається, що лідером може стати не кожна людина, а тільки той, хто має певний набір якостей, такими як ясний розум, тверда воля, енергійність, організаторські здібності, комунікабельність, готовність брати на себе відповідальність. Нерідко, але не завжди лідери фотогенічні, чарівні, мають ораторськими здібностями. Також для лідера важливо мати незаплямовану репутацію або володіти певними заслугами перед суспільством.
У діяльності лідера можна виділити три етапи: боротьба за владу, утримання влади і реалізація влади. Нерідко трапляється, що лідери досягають успіху в перших двох, але виявляються не в змозі реалізувати свою владу. Іноді навпаки, лідер, добившись влади, всю свою енергію спрямовує на реалізацію влади, забуваючи про її утриманні, в результаті чого позбавляється і влади, і можливості її реалізовувати. Тому хороший лідер повинен вміти знайти баланс між усіма трьома етапами.

З точки зору ставлення лідера до підлеглих розрізняють авторитарне лідерство, засноване на односторонньому впливі лідера на підлеглих і загрозу застосування санкцій, і демократичне лідерство, яке передбачає зворотний зв’язок з керованими і врахування їх інтересів і думок. За способом легітимації влади прийнято використовувати розроблену Максом Вебером типологію лідерства, який запропонував традиційне, раціонально-легальне і харизматичне лідерство.

Роль лідерів зростає в кризові періоди життя суспільства. У періоди, коли все спокійно, лідери здаються суспільству надмірно активними і авторитарними. Деякі типи державного устрою змодельовані таким чином, щоб мінімізувати роль лідера в політичному житті. Зокрема, така парламентська республіка, в якій ключову роль відіграють партії, котрі засідають у парламенті, а президент обирається парламентом і має церемоніальні повноваження. Прем’єр-міністр, який є в такій системі тією людиною, яка приймає рішення, може бути в будь-який момент відсторонений від влади завдяки вираженому парламентом або навіть власною партією недовіри.

...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Шлюб і сім’я