Пізнання і види знань

Ключові слова: пізнання, агностицизм, гностицизм, емпіризм, раціоналізм, емпіричний і теоретичний рівні пізнання, форми пізнання, відчуття, сприйняття, уявлення, поняття, судження, умовивід, інтуїція, знання.

Складовим компонентом світогляду є знання – результат пізнавальної діяльності людини; форма існування і систематизації результатів пізнавальної діяльності людини. Пізнання – це процес отримання нового знання, відображення об’єктивної реальності у свідомості людини. Пізнання – це особливий вид діяльності, що передбачає наявність суб’єкта пізнання (людина, колектив, все суспільство) і об’єкта пізнання (явища і предмети дійсності, процеси, суспільство, внутрішній стан людини і т.п.).

У науці досі точаться суперечки щодо можливості вичерпного (повного) пізнання світу. Можна виділити три напрямки у філософській науці, по-різному трактують пізнаваність світу:

 – агностицизм – філософський напрямок, що заперечує можливість повного пізнання світу. Агностики вважають, що пізнання не дає достовірних відомостей про світ. У всесвіті є чимало аспектів, які пізнати просто не можна – людина не має можливості для їх пізнання;
 – скептицизм – філософський напрямок, який не заперечує принципову можливість пізнання світу, але висловлює сумнів в тому, що всі знання про світ носять достовірний характер. Скептики відзначають, що світ пізнати можна, але вкрай складно: часто людина, здійснюючи пізнання, приходить до омани, сам того не розуміючи,
 – гностицизм (оптимізм) – філософський напрямок, яке стверджує принципову пізнаваність світу, що відзначає, що межею пізнання в даний час є тільки рівень розвитку техніки, методики пізнання. Будуть розвиватися техніка, методи, засоби пізнання – будуть розширюватися межі пізнання світу. Ці кордони умовні, і їх можна розширити до меж абсолютного знання про світ.

Виділяють кілька видів пізнання:

  • 1) повсякденне – це пізнання, яке «вплетено» в життєдіяльність людини, здійснюється не цілеспрямовано, в процесі здійснення побутових дій людиною. Наприклад, колись кожен з нас дізнався, що таке «гаряче», просто торкнувшись киплячого чайника – чи не спеціально, чи не цілеспрямовано. Найбільш активно таке пізнання здійснюється в дитинстві, юності;
  • 2) міфологічне – це пізнання, яке спирається на міфи, перекази. Міф – це оповідь, в образній формі оповідає про створення світу, його походження, розвиток, богів, героїв. Таке пізнання характерно для первісного суспільства і також не є цілеспрямованим. Первісні люди основну масу знань отримували з міфу, сліпо вірячи йому;
  • 3) релігійне – це пізнання з опорою на релігійні тексти, джерела (Біблія, Коран і т.п.), воно передбачає акцент на етичних питаннях, сенс життя і т.п. Може бути як цілеспрямованим, так і не цілеспрямованим. Глибоко віруючі люди значну частину знання і сьогодні набувають в процесі читання і тлумачення священних книг, намагаються застосувати це знання на практиці;
  • 4) художнє – пізнання, основою якого є відображенням об’єктивної реальності в художніх образах, символах, знаках. Найчастіше таке пізнання здійснюється в мистецтві. Працюючи над картиною або розглядаючи її, людина пізнає смисли, емоції, закладені в ній;
  • 5) наукове – це цілеспрямоване пізнання, здійснюване спеціальними методами наукового пізнання. Таке пізнання передбачає отримання і перевірку істинних знань. Найчастіше таким пізнанням займаються вчені;
  • 6) навчальний – вид пізнання, близький за змістом науковому. Навчальний пізнання також цілеспрямоване, може здійснюватися із застосуванням окремих методів наукового пізнання, але його мета – отримання знання окремою людиною, яка вже відомо в науці; навчання особистості. У вузі студенти часто застосовують методи наукового пізнання, наприклад, спостереження за допомогою мікроскопа, повторюють дії вчених, отримують при цьому те знання, яке вже давно відомо в науці;
  • 7) паранаукові – це цілеспрямоване пізнання, здійснюване начебто науковими методами, або вигаданими способами, схожими на дії вчених, але не визнане наукою. Наприклад, астролог, складаючи астропрогнози, працює над картою зоряного неба, проводить вимірювання, але результат його пізнання не визнана наукою;
  • 8) соціальне пізнання – це пізнання суспільством самого себе, осмислення того, хто «ми». Результат соціального пізнання – уявлення суспільства про себе самого, про свою історію, реальний стан і майбутньому. В такому пізнанні об’єкт і суб’єкт збігаються – це суспільство;
  • 9) самопізнання – пізнання людиною самого себе, свого внутрішнього світу, психіки, зовнішніх особливостей і т.п. Самопізнання може бути як цілеспрямованим, так і не цілеспрямованим. Найважливішим механізмом самопізнання є рефлексія – відображення в свідомості наслідків власних вчинків, обдумування своєї поведінки. У самопізнанні суб’єкт і об’єкт також збігаються – людина пізнає сам себе.

Перелік таких видів пізнання є відкритим – в навчальній літературі можна зустріти і інші класифікації видів пізнання.

Пізнання – процес суперечливий, мінливий, залежить від безлічі факторів. Найчастіше відразу передбачити результат пізнання неможливо до його отримання.

...
ПОДІЛИТИСЯ: