Наука: визначення науки

Наука — вид пізнавальної діяльності, спрямований на вироблення нового об’єктивно – істинного знання про навколишньої дійсності. Наука також є соціальним інститутом і видом діяльності.

Об’єктивно-істинне і (або) системно організоване, обґрунтоване знання здавна прийнято називати науковим знанням. Поряд з науковим знанням є різноманітні форми ненаукового знання – міфологічне, релігійне, художнє, повсякденне та ін.

Особливості наукового пізнання проявляються в наступних його властивості: істинність і об’єктивність; системність; раціональність; доказовість і проверяемость; зв’язок з практикою і іншими видами пізнання; специфічна мова, що дозволяє професійно досліджувати об’єкти і прийнятий науковим співтовариством.

Рівні наукового пізнання: емпіричний (спостереження, експеримент) і теоретичний (наукова проблема, гіпотеза, теорія).

Європейської батьківщиною науки вважається Стародавня Греція, жителі якої першими зрозуміли, що оточуючий людину світ зовсім не такий, яким він уявляється людям, що вивчають його лише за допомогою методів чуттєвого пізнання. Греки першими здійснили перехід від ступені чуттєвого пізнання до абстрактного, від пізнання основних фактів навколишнього світу до пізнання його законів. В епоху середньовіччя наука потрапила в залежність від теології, і її розвиток істотно сповільнилося. Однак поступово в результаті відкриттів, зроблених Н. Коперника Р. Галілеєм, Дж. Бруно, наука починає надавати все більш зростаючий вплив на життя суспільства. З XVII ст. в Європі йде процес оформлення науки як суспільного інституту: створюються наукові товариства та академії, видаються наукові журнали, а в XIX ст. з’являється й саме слово «вчений». На рубежі XIX—XX ст. з’являються і нові форми організації науки: наукові лабораторії і інститути, дослідницькі центри. Приблизно з цього ж часу наука починає чинити величезний вплив на розвиток виробництва, стаючи його особливим видом — духовним виробництвом. Сьогодні наука є основною формою людського пізнання і продуктивною силою в умовах формування постіндустріального суспільства.

Взаємозв’язок соціально-гуманітарних, природничих і технічних наук. Важливими тенденціями розвитку наукового знання є його диференціація та інтеграція, одним з наслідків якої стає, наприклад, стирання граней між природничими, технічними та соціально-гуманітарними науками. При цьому розвивається процес інтернаціоналізації наук.

Розвиток науки і наукового пізнання досить складний процес, який здійснюється у вигляді науково-технічного прогресу та наукових революцій. Науково-технічний прогрес — процес поступального розвитку виробництва на основі досягнень науки і техніки.

Дві основні форми НТП: еволюційна, воплощающаяся в поступовому розвитку виробництва на основі досягнення науки і техніки; революційна, воплощающаяся в технологічних проривах, що характеризуються абсолютно новими технологічними проривами.

���°�³�����·�º�°...

ПОДІЛИТИСЯ: