Мала група

Як порахувати членів малої групи?
Як груповий егоїзм впливає на стійкість малої групи?
За що можуть бути накладені групові санкції?
Отже, ви дізналися про роль спілкування в житті людей. Мабуть, варто погодитися з письменником А. де Сент-Екзюпері, який характеризував спілкування як «єдину розкіш, яка є у людини». Ймовірно, людина може спілкуватися з неживими предметами або з живою природою, але вони безсловесні, тому в повній мірі спілкування можливе з іншою людиною, в групі людей, в суспільстві. Не випадково слова «спілкування» і «суспільство» близькі за звучанням. Про суспільство мова попереду, а сьогодні поговоримо про малій групі.

Звернемося до діалогу вашого однолітка зі своїм старшим другом.

– Мені доводилося чути про так званих малих групах. Хотілося б детальніше дізнатися, що це таке, які бувають малі групи, як вони впливають на становище людини серед інших людей.

– Ну що ж, давай спробуємо розібратися. Насамперед домовимося, що саме в групах відбувається спілкування людини з іншою людиною. Групами називаються сім’я, шкільний клас, дружня компанія. Можна вважати групою робітників, селян, інтелігенцію; групами є молодь і ветерани, міські та сільські жителі. Група – це реально існуюче утворення, в якому люди об’єднуються за якимось певним ознаками.

– Значить, мала група – це утворення, сформоване за ознакою кількості людей, що входять в неї? А скільки їх може бути в малій групі?

– Питання не таке просте, як здається на перший погляд. Звичайно, по самій назві малі групи не можуть бути значними за кількістю членів. А ось з якого числа людей виникає мала група, варто подумати.

– Що тут думати, дуже просто … Мала група починається з двох чоловік. Один – це не група, а от я і мій приятель – група. І, звичайно, мала.

– Так, така точка зору є. Але це думка, здається єдино розумне з точки зору здорового глузду, викликає незгоду вчених.

– Про що тут сперечатися?

– Давай міркувати далі. Для чого виникають групи людей? Адже не будь же безліч людей – це група для спілкування. Ось ти їдеш в автобусі, наповненому пасажирами, спілкуєшся зі своїми сусідами, ти з ними якимось чином взаємодієш. Але можна проїхати всю дорогу і не вступати в контакт. Чи можна вважати будь-яких пасажирів автобуса групою?

– Зрозуміло, ознакою, що відрізняє групу, напевно, можна вважати якусь загальну діяльність, підпорядковану спільної мети.

– За ознакою спільної діяльності серед малих груп наука, яка вивчає закономірності поведінки і діяльності людей в суспільстві, виділяє виробничі, навчальні, спортивні, сімейні та ін. Єдність мети при цьому об’єднує людей в малій групі, а відбувається це завдяки їх міжособистісної взаємодії.

– Значить, раз група утворюється для досягнення якоїсь мети, для неї важливо, яка кількість людей увійде в неї, щоб досягнення цієї мети було успішним.

– Все правильно. Саме з цієї точки зору підходять і до питання про мінімальної чисельності малої групи ті, хто вважає, що в ній повинно бути не менше трьох осіб. Якщо в парній групі виникає конфлікт, він призводить до розпаду групи. А якщо з’являється третій, зовсім не зайвий («спостерігач»), то він допомагає уникнути глухого кута в конфліктній ситуації. Значить, при наявності третього члена малої групи діяльність її може бути успішною.

– Але не завжди ж у групі виникають конфлікти. Я все-таки думаю, що і дві людини можуть становити малу групу.

– Добре, що не будемо сперечатися, тим більше що в науці цей спір поки не вирішене. Тільки треба мати на увазі, що не завжди те, що очевидно з точки зору здорового глузду, так вже безперечно.

– Очевидне-неймовірне, так?

– Приблизно так.

– Напевно, і максимальна кількість членів малої групи може бути різним?

– Так. Один час, та й зараз теж, деякими вченими визнавалося, що оскільки в пам’яті людини одночасно може утримуватися 7 ± 2 об’єкта, то це і є оптимальне число членів малої групи.

– Мені це здається переконливим і навіть дотепним. Адже в спілкуванні в малій групі якраз важливо утримувати в пам’яті одночасно всіх членів групи. Наприклад, у нас в класі на уроках іноземної мови, коли клас ділиться на підгрупи, краще засвоюється предмет, тому що всі учні – в полі зору вчителя.

– А ти не поспішати з висновками? А як бути з такою діяльністю, як спортивна гра? Футбол, наприклад?

– Але ж і у футбольній команді можуть бути різні малі групи. Команда може розпадатися на них. Або в шкільному класі завжди виникають більш дрібні групи.

– Тут уже мова йде про інше ознаці малої групи: вони можуть бути, залежно від тривалості існування, постійними і тимчасовими.

– То як же з максимальним числом членів малої групи?

– Я думаю, що не варто абсолютизувати число 7 ± 2; число членів малої групи може бути різним у залежності від мети, якій підпорядкована група.

– А за якими ще ознаками поділяються малі групи?

– За характером відносин між членами групи вони бувають формальними (офіційними) і неформальними (неофіційними).

– Зараз багато говорять і пишуть про неформалів. Це якось пов’язано з малими групами?

– Пов’язано, але швидше не з малими групами, а зі стилем відносин в них. Неформальними можуть бути досить численні за кількістю спільноти. Але в них зазвичай відсутня впорядкована і зафіксована юридично (законом, інструкцією) структура влади, те, що називається системою відносин «по вертикалі». Ці відносини складаються як би самі собою. Хоча це не зовсім так. Детальніше про неформальних організаціях мова попереду. Давай повернемося до теми нашої розмови.

– Мене цікавить питання про те, яке становище людини в малій групі.

– Так, питання, звичайно, цікаве … А якщо серйозно, то він залежить від багатьох умов. З них, можливо, найважливішими є роль і позиції людини в групі, а також групові інтереси, норми і цінності. Втім, давай розберемося по порядку. З чого почнемо: з людини або з групи?

– З людини.

– Положення людини в малій групі називається словом «статус» (від лат. Status – положення, стан). Воно визначає права, обов’язки і привілеї людини. У різних групах один і той же людина може мати різний статус, різне положення. Поясню на прикладі. У малій групі – сім’ї – батько може бути главою, його авторитет (вплив) і престиж (повага, яким він користується) визнаються всіма іншими членами родини. А в спортивній команді або в гуртку самодіяльності він рядовий член, який визнає авторитет тренера або керівника гуртка.

– Ви говорили про роль людини в групі. Що це таке?

– Це дуже цікаве поняття. Людина завжди грає якусь роль. Це як би спосіб поведінки, який визначається статусом людини. Деякі ролі як би постійно закріплені за людиною: роль члена сім’ї, роль працівника. Поки ти вчишся в школі, одна з твоїх ролей – учень. У групі ж людина грає різні ролі. Ці ролі визначаються характером діяльності групи. Найбільш важливою є роль лідера.

– Хто такий лідер? Це староста класу, так?

– Не завжди. Лідер у групі – це людина, що має вплив на інших при виконанні ними спільних дій. Це може бути і рядовий член групи, якщо його слухаються, його керівництво визнають. Причому по ходу діяльності лідер може змінюватися.

– Зрозуміло. А як на становище людини впливає сама група?

– Насамперед через групові норми, цінності і санкції (заборонні або заохочувальні). У кожній групі складаються певні правила, групові норми, прийняті всіма членами. Тільки на цій основі їх спільна діяльність буде можлива і успішна.

– Ці норми обов’язково приймаються і визнаються всіма членами групи?

– Як правило, так, інакше, хто їх не приймає, як би випадає з групи.

– А якщо члена групи не влаштовують ті чи інші правила або, як ви кажете, «групові норми»?

– У цьому випадку група може застосовувати, використовувати так звані санкції – осуд, навіювання та ін., Аж до виключення з групи. Причому іноді з членом групи просто перестають спілкуватися.

– Але ж може бути так, що прав буває одна людина, а група неправа, чи завжди він повинен приймати правила, які викликають його незгоду?

– Тут ми підходимо до проблеми групового егоїзму і конформізму.

– Груповий егоїзм – це що? Адже слово «егоїзм» походить від латинського ego – «я» і означає «перевагу при виборі лінії поведінки інтересів окремої людини». Як це може бути егоїзм груповим?

– Про груповий егоїзм говорять тоді, коли цілі групи досягаються за рахунок ущемлення інтересів окремих членів на шкоду інтересам усього суспільства. Наприклад, груповий егоїзм виявляють робітники, які заради отримання премії здають будинок раніше встановленого терміну з недоробками, або учні, які не вивчили урок і під будь-яким приводом зривають заняття, щоб учитель не здогадався про справжню причину їхньої поведінки, і т. П.

– А що таке конформізм?

– Слово походить від поняття «конформність», т. Е. Зміна людьми своєї поведінки відповідно до поведінкою і вимогами інших людей. У повсякденній мові слово «конформізм» має значення «пристосуванство». Існують три способи реагування людини на тиск групи. Перше – сугестивність, коли людина несвідомо приймає лінію поведінки, думка групи. Часто ви говорите: «Всі так роблять, і я так поступаю».

Друге – конформність, або конформізм, – усвідомлене зовнішнє згоду при внутрішньому розходженні з думкою групи.

– Я знаю приклад такого конформізму. У казці X. К. Андерсена «Нове вбрання короля» весь натовп, побачивши, що король голий, і боячись зізнатися у своїй дурості, хвалить наряд короля. І тільки маленький хлопчик відмовляється бачити те, чого немає, – він не конформіст.

– Дуже цікавий приклад, я думаю, ти правий. Ну і буває ще такий спосіб реагування на вимогу групи, як свідоме згоду з думкою групи, прийняття та активне відстоювання її цінностей, норм, ідеалів. Це називається колективізмом і дуже цінується у взаєминах у групі. Такий спосіб поведінки пов’язаний з поняттям «колектив», і про це слід поговорити окремо. Адже далеко не всяка група є колективом.

Посилання на основну публікацію