Істина абсолютна і відносна

Істина також підрозділяється на абсолютну і відносну.

Кожен вчений прагне максимально наблизитися до абсолютної істини. Однак найчастіше в зв’язку з недостатністю способів і форм пізнання вченому вдається встановити лише відносну істину. Яка з розвитком науки підтверджується і стає абсолютною, або спростовується і перетворюється в оману. Наприклад, знання середньовіччя про те, що Земля пласка з розвитком науки було спростовано і стало вважатися помилкою.

Абсолютних істин дуже мало, набагато більше відносних. Чому? Тому що світ мінливий. Наприклад, біолог вивчає чисельність загону тварин, занесених до Червоної Книги. Поки він проводить це дослідження, чисельність змінюється. Тому підрахувати точну кількість буде дуже складно.

!!! Помилково говорити, що абсолютна і об’єктивна істина один і той же. Це не так. Об’єктивною може бути і абсолютна, і відносна істина, за умови, що суб’єкт пізнання не підігнав результати дослідження під свої особисті переконання.

Критерії істини

Як відрізнити істину від омани? Для цього існують спеціальні засоби перевірки знань, які називаються критеріями істини. Розглянемо їх:

Найголовніший критерій – практика – це активна предметна діяльність, спрямована на пізнання і перетворення навколишнього світу. Формами практики є матеріальне виробництво (наприклад, праця), соціальні дії (наприклад, реформи, революції), науковий експеримент. Справжнім вважається тільки практично корисне знання. Наприклад, на основі певних знань уряд проводить економічні реформи. Якщо вони дадуть очікувані результати, значить знання істинні. На основі знань лікар лікує хворого, якщо він зцілився, то знання істинні. Практика як основний критерій істини є частиною пізнання і виконує функції: 1) практика є джерелом пізнання, тому що саме вона штовхає людей на вивчення тих чи інших явищ і процесів; 2) практика є основою пізнання, тому що від початку і до кінця пронизує пізнавальну діяльність; 3) практика є метою пізнання, бо пізнання світу необхідно для подальшого застосування знань в реальній дійсності; 4) практика, як уже було сказано, є критерієм істини, необхідним для розрізнення істини від омани і брехні.

Відповідність законам логіки. Знання, отримане шляхом доведення, не повинно бути заплутаним і внутрішньо суперечливим. Також воно має логічно узгоджуватися з добре перевіреними і достовірними теоріями. Наприклад, якщо хтось висуне теорію спадковості, яка принципово не сумісна із сучасною генетикою, можна припускати, що вона не є істинною.

Відповідність фундаментальним науковим законам. Нові знання повинні відповідати Вічним законам. Багато з яких ви вивчаєте на уроках математики, фізики, хімії, суспільствознавства та ін. Це такі, як Закон всесвітнього тяжіння, Закон збереження енергії, Періодичний закон Менделєєва Д.І., Закон попиту і пропозиції та інші. Наприклад, знання про те, що Земля утримується на орбіті навколо Сонця, відповідає Закону всесвітнього тяжіння І. Ньютона. Інший приклад, якщо ціна на тканину з льону підвищується, то попит на цю тканину падає, що відповідає Закону попиту і пропозиції.

Відповідність раніше відкритим законам. Приклад: Перший закон Ньютона (закон інерції) відповідає раніше відкритого Г.Галілеєм закону, згідно з яким тіло залишається в спокої або рухається рівномірно і прямолінійно доти, поки на нього впливають сили, які примушують тіло змінити свій стан. Але Ньютон на відміну від Галілея розглянув рух більш глибоко, з усіх точок.

Для найбільшої надійності перевірки знань на істинність найкраще користуватися декількома критеріями. Твердження, що не відповідають критеріям істини, є помилкою або брехнею. Чим вони відрізняються один від одного? Помилкою є знання, які насправді не відповідають дійсності, але суб’єкт пізнання до певного моменту не знає про це і приймає їх за істину. А брехня – це свідоме і навмисне спотворення знань, коли суб’єкт пізнання хоче кого-небудь обдурити.

Посилання на основну публікацію