Форми і різновиди культури

Культура – одне з ключових понять суспільствознавства. Поняття «культура» дуже багатозначне. На латині це слово означає «обробка, обробіток». Колись воно відносилося до сільського господарства і позначало оброблене поле. Згодом його за аналогією стали застосовувати до процесу виховання людини. Поняття культури протиставлялося поняттю природи – перша означало продукт усвідомленої людської діяльності, друге відносилося до ще не обробленої, грубої матерії (див. 1.8).
Зараз поняття культури пов’язано з творчою діяльністю товариства. Як і в багатьох інших поняттях, розрізняють культуру у вузькому і широкому сенсах. У широкому сенсі культура – це комплекс форм і результатів творчої діяльності суспільства, що включає в себе і духовні, і матеріальні цінності. У вузькому сенсі – це процес творчої діяльності суспільства, в ході якого створюються духовні (а не матеріальні) цінності.

На відміну від поняття «суспільство», яке описує відносини між людьми і їх групами, поняття «культура» в широкому сенсі відноситься до способу життя людей і результатами їх творчої діяльності. З цим поняттям зближується термін «археологічна культура», що означає сукупність знайдених на одній території матеріальних пам’яток (предметів побуту, жител, поховань), що відносяться до однієї епохи і що володіють схожими рисами. У зв’язку з цим слід чітко розрізняти матеріальну і духовну культуру. Матеріальна культура відноситься до всього того, що пов’язано з виробничою діяльністю людини, і включає в себе як всі створені суспільством фізичні об’єкти, так і весь досвід і всі трудові навички людей, пов’язані з їх виробництвом.
Поняття духовної культури зближується з визначенням культури у вузькому сенсі і відноситься до творчої діяльності суспільства в духовній сфері, включаючи в себе створені ним духовні цінності і все, що пов’язано з їх виробництвом і застосуванням. Те ж можна висловити коротше: духовна культура – це виробництво в нематеріальній сфері. Саме таким чином сучасне суспільство сприймає культуру. Слід розуміти, що твори духовної сфери можуть мати (і переважно мають) матеріальний носій, наприклад, диск із записом музичного твору або полотно, на якому написана картина.

Прийнято розрізняти традиційну, елітарну і масову культуру. Під традиційною культурою розуміють твори, зазвичай з невідомим авторством, що мали широке поширення в народному середовищі в доіндустріальному суспільстві. Характерними її прикладами є героїчний епос, обрядові пісні та танці. Зазвичай традиційна культура пов’язана з сільським побутом, хоча окремі її елементи проникли і в міста. В даний час її проявами є народні пісні, анекдоти. Масова культура, що виникла з розвитком засобів масової інформації, є своєрідним замінником традиційної культури в сучасному суспільстві. До її основних якостей відноситься тісний зв’язок з ринком: масова культура в значній мірі є комерційним продуктом, звідси її тісний зв’язок з рекламою. У зв’язку з цим найважливішою вимогою, що висуваються до неї, стає прийнятність для максимально широкої аудиторії, в тому числі непідготовленою, тобто просте і доступне зміст, що неминуче тягне за собою зниження її загального рівня. Звідси випливає також наднаціональний характер масової культури. Характерними жанрами масової культури є комікси, «мильні опери», відеокліпи. Елітарна культура, навпаки, орієнтована на добре підготовлену аудиторію, на вузьке коло знавців, здатних оцінити твори, які характеризуються складним змістом і сприйняття яких важко для масової аудиторії. Так як її твори також є комерційним продуктом, невелика кількість споживачів компенсується високою ціною. Крім справжніх цінителів, аудиторію елітарної культури складають представники еліт (див. 4.7), для яких споживання подібної продукції служить підтвердженням їх високого суспільного статусу. Слід пам’ятати, що елітарна культура не протистоїть масовою, а певною мірою доповнює її. Більш того, завдяки впливу елітарної культури рівень масової культури може підвищуватися.

З точки зору поширеності можна виділити домінуючу культуру, субкультуру і контркультуру. Домінуюча культура являє собою сукупність культурних норм, прийнятих суспільством в цілому. Її вплив поширюється на всі соціальні інститути суспільства. Однак окремим групам, що не заперечує домінуючу культуру, притаманні власні культурні норми, що доповнюють основну. Це так звані субкультури. Історично вони створювалися національними і релігійними меншинами, кримінальними групами. З ростом структуризації суспільства кількість субкультур зросла: стали виникати субкультури професійні, дозвільні, статево. Останнім часом найбільшу популярність здобули молодіжні субкультури, нерідко відрізняються зухвалою поведінкою (див. 3.3). Однак субкультури рідко створюють повноцінну альтернативу домінуючою культурі, так чи інакше приймаючи частину її цінностей. З запереченням сучасних типів культури виступає так звана контркультура. Її основними параметрами є, з одного боку, заперечення масової культури і прийнятих в суспільстві цінностей, з іншого боку, підкреслено некомерційний характер, що відрізняє її від масової культури. Твори мистецтва, створені в рамках контркультури, найчастіше орієнтовані на вираження соціального протесту. Найбільш відомі прояви контркультури – хіпі, панки, андеграунд.

...
ПОДІЛИТИСЯ: