Форми державного устрою

Ключові слова: форми державного (територіально-державного, адміністративного) пристрої, унітарна держава, федерація, конфедерація, співдружність.

Форма державного устрою (або, іншими словами, форма територіально-державного, адміністративного устрою) – спосіб територіальної організації держави або держав, що утворюють союз, який характеризує територіальний поділ держави і баланс (співвідношення) повноважень між центральною та регіональною владою. Форма територіально-державного устрою характеризує поділ суверенітету (верховенства) між центральною та регіональною владою.

Серед форм державного устрою зазвичай виділяють основні: унітарна держава, федерацію, конфедерацію.

Унітарна держава – як правило, невелика за площею держава, суверенітет якого не розділений і зосереджений в центрі. Це єдина держава, що володіє єдністю правової системи, судоустрою та бюджету. Адміністративно-територіальні одиниці (регіони) унітарної держави не володіють автономією (незалежністю в окремих повноважень) і цілком підпорядковані центральній владі. Така держава може ділитися на адміністративні одиниці (регіони), але влада в них призначається центром і вони повністю підкоряються їй. Прикладами унітарних держав є Великобританія, Швеція, Японія. Унітарна держава – найстійкіша форма державного устрою, оскільки зосередження всієї повноти функцій державного управління в столиці запобігає можливому конфлікту між центральною та регіональними органами управління. Всі рішення приймаються в центрі.

Федерація характерна, як правило, для більших держав. Зосередження всіх повноважень по політичному керівництву в центрі в таких державах неефективно – центр не може за всім устежити. Тому частина повноважень передається владі регіонів. Федерація – це держава, яка передбачає поділ суверенітету між центром і регіонами, автономію регіональних влад в окремих питаннях, як мінімум дворівневу систему законодавства (нормативно-правові акти всієї країни і регіонів), бюджетну систему (представлений один центральний бюджет і безліч бюджетів регіонів). Частина податків в федерації надходить до регіонального, а інша частина – в центральний федеральний бюджет. Федерація при цьому – єдина держава, що захищає свою територіальну цілісність – її суб’єкти позбавлені права виходу зі складу федерації. Прикладами такої форми державного устрою є Російська Федерація, США, Німеччина і т.д.

Наприклад, в Росії існує загальфедеральний законодавство, а також нормативні акти суб’єктів федерації (областей, країв, республік і т.д.). Органи влади регіонів у своїх повноваженнях самостійні і вирішують питання незалежно від центру. Також формуються бюджети різних рівнів – центральний федеральний, регіональні і муніципальні.

Конфедерація – це союз держав, який передбачає збереження основної маси політичних повноважень в регіонах (державах-членах конфедерації). Прикладом конфедерації можна вважати Європейський Союз. Члени цієї конфедерації (такі, наприклад, країни, як Німеччина, Франція, Польща, Греція і т.д.) створили єдину грошову систему, ввівши в обіг євро, єдиний парламент (Європарламент), зберігши, проте, за собою найважливіші повноваження у сфері державного управління. Суб’єкти конфедерації мають право виходу з її складу в будь-який момент.

Деякі вчені також виділяють також співдружність як форму державного устрою. Співдружність – це союз держав для досягнення будь-яких зовнішньополітичних цілей або регулювання лише окремих питань політичного управління спільно. Часто співдружність створюється на будь-який строк. Члени співтовариства зберігають весь суверенітет в своїх руках, лише координуючи свою діяльність спільно. Приклад такої форми державного устрою – Співдружність Незалежних Держав.

...
ПОДІЛИТИСЯ: