Етнічні спільноти та їх характеристика

Різноманіття людства наочно проявляється в етнічній строкатості. Причому ця строкатість поширюється не тільки на етнічні спільності, а й на їх типи. До сих пір в науці не сформовано чіткого розуміння, які терміни слід застосовувати по відношенню до тих чи інших етнічних спільнот. Етнічна спільність – історично сформована спільність людей, об’єднаних в першу чергу загальним самосвідомістю, але також загальними мовою, культурою, походженням та історією. Важливою обставиною є те, що представники інших етнічних спільнот також сприймають її в такій якості.

Зазвичай приналежність до етнічної спільності визначається за мовним критерієм. Однак цей принцип працює аж ніяк не завжди. Характерним прикладом є ірландці, які практично не користуються ірландською мовою (у нього навіть не сформована літературна норма). Це ж стосується білорусів, володіння мовою яких не є престижним. Однак це не перешкоджає самосвідомості ірландців і білорусів, які сприймають себе саме як ірландців і білорусів. Те ж стосується англійців і росіян, мовами яких вони користуються: ті і інші чітко відрізняють себе від них.

Описаний в марксистській науці процес формування націй, які розглядалися як найвищий ступінь етнічного розвитку, припускав послідовне проходження стадій роду, племені, народності. Зараз всі ці терміни продовжують епізодично зустрічатися, але системність в їх вживанні зникла. Більш-менш устоявся термін «плем’я», який додається до нечисленних етнічних спільнот доіндустріального періоду. Найчастіше племенами називають спільності корінних жителів Америки, Австралії та Океанії. У деяких випадках племенами називають частини окремого народу, зазвичай в Африці. Стосовно до Європи племенами називають політичні союзи варварів часів великого переселення народів.

Найбільш загальне поняття «народ» також не має чіткого визначення. В одних контекстах народ – це етнічна спільність незалежно від місця проживання, наприклад курди, що мешкають в Іраку, Ірані, Туреччині та Сирії. В інших контекстах народ – це жителі держави незалежно від їх етнічної приналежності, наприклад «іракський народ». При цьому значення зазначених прикладів перетинаються: живуть в Іраку курди – це одночасно іракці. Нарешті, часто зустрічається поняття «нація» також багатозначне. Воно може бути синонімом поняття «народ», але також означати політичну спільність (як в назві «Організація Об’єднаних Націй»).

Моноетнічні держави (населення тільки одним народом) є великою рідкістю. Більшість держав, навпаки, слід віднести до поліетнічних (населеним декількома народами). Найбільший з них зазвичай вважається державотворчим, його прийнято називати титульною нацією (росіяни в Росії, румуни в Румунії, фіни в Фінляндії). Є держави, в яких титульна нація відсутня (Індія, Південно-Африканська республіка, Нігерія, Болівія). Народи, що не належать до титульної нації, розглядаються як національні меншини (баски в Іспанії і Франції, шведи у Фінляндії). Національні меншини – етнічні спільності, що відрізняються від решти населення держави за своїми національними ознаками, об’єднані загальним самосвідомістю і прагнуть до самоідентифікації. Особливим видом етнічних спільнот є діаспора – частина народу, розселені по всьому світу і яка проживає за межами країни свого походження (євреї, вірмени, китайці). У ряді випадків населення діаспори перевищує населення народу на батьківщині. У національній політиці будь-якої демократичної держави визнання культурно-мовного чинника, задоволення етнокультурних і мовних потреб та інтересів того чи іншого народу вважається джерелом розвитку і умовою, що забезпечує дотримання принципу міжнаціонального рівності і згоди. Серед проявів національної політики в демократичному суспільстві – надання людині можливості самому визначати національну приналежність, заборона діяльності громадських організацій, що розпалюють національну ворожнечу.

...
ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Поняття способу життя