Економічне життя суспільства

Економіка (від грец. oikonomia — мистецтво ведення домашнього господарства) означає: 1) народне господарство даної країни або його частина (відповідні галузі або виробництво); 2) сфера суспільного життя, забезпечує задоволення потреб людей у матеріальних благах; 3) наука про ефективне та раціональне використання обмежених ресурсів для задоволення потреб людей в умовах конкретних форм господарювання.

Економіка — це сукупність відносин, що складаються в системі виробництва, розподілу, обміну і споживання благ і послуг. Тому основними елементами (економічний цикл) економіки є: виробництво, розподіл, обмін, споживання.

Виробництво — головний елемент економіки, її основа. Виробництво — це процес створення життєвих благ, необхідних для задоволення різноманітних потреб людей. У повсякденному житті, коли мова заходить про суспільному виробництві, найчастіше йдеться лише про виробництво матеріальних благ. Таке розуміння суспільного виробництва не є науковим. Поняття «суспільне виробництво» і «матеріальне виробництво» не є тотожними. Зміст поняття «суспільне виробництво» є більш широким порівняно з змістом поняття «матеріальне виробництво».

Поняття «суспільне виробництво» позначає весь процес виробництва людьми всієї соціального життя. Воно включає в себе і виробництво всієї сукупності зв’язків і взаємозв’язків, які виникають між людьми та їх групами, і виробництво матеріальних і духовних благ.

Розподіл включає в себе розподіл робочої сили, засобів виробництва, а також предметів споживання, необхідного і додаткового продукту. Воно виявляє частку кожної людини в створеному багатстві. Така частка залежить в першу чергу від кількості створюваних благ, що підлягають розподілу. Матеріальні і духовні блага, послуги, дісталися за розподілом, після відокремлення їх на особисті потреби обмінюються на інші товари.

Обмін в основному відбувається через ринок. Загальною передумовою обміну є суспільний поділ праці. Розподіл та обмін опосередковують зв’язок між виробництвом і споживанням, утворюють своєрідний механізм їх взаємодії, вирішення виникаючих між ними суперечностей.

Споживання означає використання виготовлених матеріальних благ, створених у процесі виробництва. Споживання — одна з найважливіших сфер економічних відносин. Суспільний продукт створюється людьми в інтересах задоволення своїх потреб, тому будь-яке виробництво служить в кінцевому рахунку споживання.

Суспільне виробництво поділяється на два основних види: матеріальне (створення речових продуктів) і духовне виробництво (виробництво знань, цінностей, ідей). Виробництво матеріальних благ завжди виступає у вигляді конкретного способу виробництва. Поняття «спосіб виробництва» позначає якісно певне виробництво, яке перебуває на конкретній ступені історичного розвитку.

Спосіб виробництва має дві органічно взаємозв’язані сторони — продуктивні сили і виробничі відносини. Поняття «продуктивні сили» виражає ставлення людей до природи, поняття «виробничі відносини» — ставлення людей один до одного у процесі виробництва.

Виділяють два типи виробництва: натуральне (вироблені блага призначені для власного споживання) і товарне (речі та послуги виробляються для продажу на ринку). Процес виробництва пов’язаний з поділом і кооперацією праці.

Виробництво організовують і здійснюють люди, використовуючи свої фізичні сили, знання, досвід, навички, вміння. Це вони здійснюють в процесі праці. У процесі праці люди піддають обробці предмети праці. Предмети праці — це все те, на що спрямована трудова діяльність людей, що піддається обробці в процесі виробництва. Загальним предметом праці є природа. Безпосереднім предметом праці виступає не вся природа, а лише ті матеріали, які залучені у виробництво. Предмети праці люди не тільки набувають в природі, але і створюють їх самі. У сучасному виробництві використовуються матеріали, які не зустрічаються в природі: пластмаси, сплави і т. д. По мірі розвитку виробництва склад предметів праці постійно розширюється виробництво залучаються все нові і нові предмети праці.

На предмети праці, які піддаються обробці в процесі виробництва, люди впливають з допомогою засобів праці. Засоби праці – річ або комплекс речей, які людина поміщає між собою і предметом праці і здійснює з їх допомогою свій вплив на предмет праці.

Склад засобів праці надзвичайно різноманітний — від найпростішого кам’яної сокири до сучасних машин та механізмів з автоматичним управлінням. Засоби праці включають в себе також виробничі будівлі і споруди, транспорт, лінії зв’язку і т. д.

Предмети праці і засоби праці, взяті разом, складають засоби виробництва. Склад засобів виробництва змінюється в процесі розвитку людського суспільства.

Основним фактором виробництва є людина. Предмет праці змінюється і перетворюється в продукт завдяки діяльності людини, що володіє знаннями, досвідом, уміннями і навичками. Ефективність виробництва напряму залежить від продуктивності праці. Продуктивність праці — це здатність людини виробляти за певний час (годину, день, тиждень, місяць, рік) певну кількість виробів або послуг.

Потреби — це нужда в чому-небудь для підтримки розвитку життєдіяльності людини і суспільства. Процес безпосереднього задоволення потреб є споживання. Люди організовують виробництво життєвих благ, для того щоб задовольнити різноманітні потреби. Будь-яке суспільство за допомогою тих чи інших засобів виробництва має вирішувати проблему задоволення потреб. Ресурси, які беруть участь у процесі виробництва товарів і послуг, називають факторами виробництва. До основних факторів виробництва належать: природні ресурси, людські ресурси, капітал (інвестиційні ресурси), підприємництво або підприємницька діяльність.

Loading..

ПОДІЛИТИСЯ: